uk %D0%A8%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0 (%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)

село Шарівка
Герб	Прапор
	Покровська церква у Шарівці, квітень 2009 рокуПокровська церква у Шарівці, квітень 2009 року
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Тер. громада	Ярмолинецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA68040530320053515
Основні дані
Населення	1212
Площа	2,941 км²
Густота населення	412,1 осіб/км²
Поштовий індекс	32132
Телефонний код	+380 3853
Географічні дані
Географічні координати	49°13′5″ пн. ш. 26°56′54″ сх. д. / 49.21806° пн. ш. 26.94833° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	266 м
Водойми	Вовчок (притока Ушиці)
Місцева влада
Адреса ради	32100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Ярмолинці, пл. 600-річчя Ярмолинець, 14
Карта
	Шарівка
	Шарівка
Мапа
	Шарівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Шарівка.

Ша́рівка (пол. Szarawka) — село в Україні, у Ярмолинецькій селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення Шарівки становить 1212 особи.

Географія

Село розташоване в мальовничій місцині, оточеній ставками.

Історія

На території Шарівки археологами виявлені залишки поселень трипільської культури та давньоруського городища.

В 1432 р. король Владислав II Яґайло надав Домаратові (земський писар кам'янецький із 1442 р., синові Яна (де Сладков) поселення Шарівку^[1] разом із висілками: Зеленці, Іванківці, Перегінка, пізнішим привілеєм також Борбухи(Бурбучинці), пустку Копистин, Михалкове Дворище, Ремішове Дворище, які були викуплені від Яна з Хомотова. Пізніше власником був Анджей (Андрій) де Балін) — син Яна Домарата. Анджей із Балина мав також королівщину Багно під Кам'яцем-Подільським.

18 лютого 1484 р. в Любліні, король Казимир IV на звернення Домарата зі Шлядка переводить королівське село Шаравка, яке знаходиться в Смотрицькому повіті, з польського права на магдебурзьке^[2].

1543 р. син Філіпа, кам'янецький каштелян (1554—56) Ян Домаратович із Шарівки, мав у власности також Балин, Вербку, Михальківці й ін. За часів пот. Домарата Шарівка стала містом з укріпленим замком.

10 липня 1546 р. король Сигізмунд І запроваджує в містечку Шаравка два щорічних ярмарки: на Вознесіння Господнє та Воздвиження Чесного Хреста, а також щотижневий торг кожної п'ятниці^[3].

1567 р. Шарівка була спустошена татарами, 112 людей взято в полон. Люстрація 1570 р. 114 хат, 2 євреї.

1578 р. Шарівка перейшла до його сина Якуба Претвича (кам'янецький каштелян із 1594 р., подільський воєвода з 1607 р.). 1607 — каштелян кам'янецький, подільський воєвода — Якуб Претвич фундує домініканський костел. 1832 — костел перебудований на церкву, монастир частково знесений, частково перероблений на будинок нового пароха.

Після Якуба Претвича Шарівка десь 1617 р. перейшла до Дульських (зятем Якуба Претвича був Дульський^[4], були дідичами до поч. 19 ст.)

Шарівську сільську раду було створено в 1922 році.

Шарівка відома своїми знатними земляками, які прославляють село в різних галузях суспільного життя. Є почесні жителі села, які робили і роблять великий внесок у розвиток села, в оздоровлення молодого покоління.

Нині (2000-ні) у селі працюють ЗОШ I—III ст., дитяча музична школа, дитячий садок, медична амбулаторія, ДЮСШ, декілька магазинів.

Символіка

Герб та прапор затверджені 14 березня 2018 р. рішенням сесії сільської ради. Автори — В. М. Напиткін, К. М. Богатов, П. Б. Войталюк.

Щит перетятий. На першій лазуровій частині золотий круг із червоним малюнком із чотирьох трипільських безконечників. На другій частині, мурованій чорним на срібні і золоті прямокутники, червона восьмипроменева зірка. Щит вписаний у золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ШАРІВКА» і дата «1433».

Трипільський візерунок — символ давньої історії заселення цих місць; круг водночас натякає на назву поселення. Мурована нижня частина — символ замку, що існував у селі; зірка — символ Богородиці — на мурованій частині означає оборонну Покровську церкву. Зміна срібних і золотих прямокутників — натяк на герб «Вчеле» роду Претвичів.

Культура і спорт

Культурну сферу в Шарівці репрезентують народний Шарівський краєзнавчий музей і фольклорний ансамбль «Шарівчанка».

Мистецька школа Шарівська дитяча музична школа, при школі діє Зразковий аматорський духовий оркестр, керівник — заслужений артист України Владислав Гжегожевський.

На території села функціонує 2 волейбольні команди: старша і молодші групи. Діти цих команд беруть участь у змаганнях по всій Хмельницькій області, займають призові місця. Є також футбольна команда, яка складається із сільської молоді та школярів, також є учасником і призером місцевих змагань.

У 2017 році була створена футбольна команда під назвою «ФК Атлетик-Шарівка», яка в 2017 році посіла II місце на чемпіонаті району, у 2018 році I місце, у 2019 році II місце.

Пам'ятки

У Шарівці збереглося декілька цікавих історико-архітектурних пам'яток:

на південній околиці села розташована Покровська церква-замок XIV—XIX століть. Храм стоїть на західній кінцівці вузького мису, витягнутого в напрямку схід-захід у мальовничій місцевості неподалік давнього замчища. Церква-замок у Шарівці — унікальна пам'ятка мурованої оборонної архітектури — репрезентує тип вежового триконхового храму, генеза якого досі не з'ясована;
у центрі села охороняється державою Шарівський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва;
поруч із церквою є стародавній парк-заповідник XIX століття площею близько 12 га, що спускається до ставка;
костел XVIII століття.

Відомі люди

Бернард Претвич (Бернгард Прітвіц) (? — 1561) — знаний лицар того часу, боронив Поділля від татар і волохів, робив без дозволу короля Сигізмунда вилазки з подільською шляхтою, черемисами (козаками) проти турків та татар.

1539 р. Бернард Претвич отримав Шарівку, 1546 р. від короля 1000 гр. на побудову нового замку. Дістав привілей на викуп Іванковець. У 1540 р. за заслуги в боях проти татар і волохів був нагороджений Мик. Голябка, за привілеєм королеви Бони Сфорци став старостою Бару (1540—1552). У 1540 р. надані великі поселення в Барській окрузі: Олчедаїв, Сребна, Кідинці, Михалківці, Ладава, у Кам'янецькому повіті: місто Жванець, Якимівці, Влайківці, 1547 р. Глезнов у Летичівському повіті. В 1550 — Шарівка надана з правом спадку. У 1552 дістав від короля Сигізмунда староство в Теребовлі. З 1561 привілей на передання староства в Терембові своєму сину Якубу. Удова Бернарда Барбара із Завадських у 1565 р. посідала Яниковці, Копистин, Колибання, Суріма, які належали до Шарівки.

Казміров Олександр Вікторович (1996—2018) — солдат, стрілець роти, помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 24-ї ОМБр. Збройних сил України, загинув при виконанні обов'язків, під час війни на сході України у Донецькій області^[5].
Барановський Петро Іванович (1875 — ?) — український громадський діяч в Харбіні (Китай)
Гжегожевський Владислав Едуардович — викладач Шарівської дитячої музичної школи, заслужений артист України^[6].