Чистоводівка
Чистово́дівка (в давнину — Вітрівка) — село в Україні, в Куньєвській сільській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 793 осіб. ГеографіяСело Чистоводівка розташоване на річці Мокрий Ізюмець, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Жовтневе, нижче за течією на відстані 3,5 км — село Липчанівка, за 2 км на протилежному березі — колишнє село Майське. На річці велика загата (~ 80 га). Історія1750 — дата заснування. Село Чистоводівка виникло в кінці XVII століття, його заснувала козача старшина. В переказах дійшли до нашого часу вісті, що Чистоводівка називалась спершу Вітрівкою, де стояло лише декілька хатинок — мазанок з невеликими вікнами. Коло хат стояли хліви, вкриті очеретом. Масове заселення краю почалося з посиленням феодального і національного гніту на Правобережній Україні, село поповнилось вільними поселенцями. Сучасна назва села походить від слів «чиста вода», за даними геологічних досліджень село Чистоводівка стоїть над потужними підземними ріками з питною водою, які в час заснування села виходили на поверхню двома великими озерами, які сьогодні зникли. ГолодоморСело дуже постраждало від Голодомору 1932—1933 років. Збереглися свідчення Катерини Іванівни Шиліної, уродженки села Прилєпи Болховського району Орловської області Росії:
Німецько-радянська війна22 червня 1941 року мирне життя чистоводян було перерване нападом нацистської Німеччини. На зборах села селяни висловили свою готовність захищати свою Вітчизну. На всіх фронтах німецько-радянської війни мужньо бились і чистоводяни. На фронт із села пішли 180 осіб, 144 з них загинули. В 1941 році для боротьби з нацистами в селі була створена підпільна група, але діяла вона півтора року, потім розпалась. В неї входили: Кузьма Романович Гришко, Василь Павленко, Григорій Іванович Ватула та інші. В 1943 році, визволяючи село від нацистів, загинуло сім солдатів. Вони були поховані на кладовищах, а потім їхні тіла були перезахоронені в братській могилі в центрі села. Ось їх імена:
В селі встановлено пам'ятник на братській могилі воїнів-визволителів. Значний вклад у Перемогу внесли і трудівники села, які трудились на трудовому фронті. Причому це робилося руками підлітків, жінок, літніх людей, які замінили на робочих місцях тих, хто пішов на війну. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 780 осіб, з яких 349 чоловіків та 431 жінка[2]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 784 особи[3]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Економіка
Об'єкти соціальної сфери
ТакожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia