uk %D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B4 %D0%AF%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Черкаський Давид Янович
Черкаський Давид Янович
	Зображення
Дата народження	23 серпня 1931 або 23 серпня 1932
Місце народження	Шпола, Українська СРР
Дата смерті	30 жовтня 2018
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Берковецьке кладовище
Громадянство	СРСР; Україна
Національність	єврей
Alma mater	Київський національний університет будівництва і архітектури
Професія	режисер анімації, сценарист, артдиректор, аніматор, художник, кінорежисер
Заклад	Київська кіностудія науково-популярних фільмів
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди	;
IMDb	ID 0155855

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черкаський.

Дави́д Я́нович Черка́ський (23 серпня 1931, Шпола, УРСР, СРСР — 30 жовтня 2018, Київ, Україна) — радянський і український режисер-мультиплікатор, художник-мультиплікатор, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (9.11.1995). Академік Академії телебачення (1997), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (1998). Народний артист України (2010).

Біографія

Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (КІБІ) (1955). Після закінчення інституту разом зі своїми друзями, випускниками КІБІ, колишніми архітекторами Володимиром Дахном та Марком Драйцуном, розпочав роботу в новому творчому об'єднанні мультиплікаційних фільмів під керівництвомІ. Б. Гурвич.

Працював художником Творчого об'єднання художньої мультиплікації «Київнаукфільму».

З 1964 р.— режисер цього об'єднання.

Президент Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «КРОК».

Член Національних спілок кінематографістів і журналістів України.

Помер 30 жовтня 2018 року у віці 87 років після двомісячної госпіталізації у зв'язку з інсультом^[3]. Був похований 1 листопада в одній могилі з батьками на Берковецькому кладовищі (ділянка 106).

Фільмографія

Художник

1961 — «Пригоди Перця»
1962 — «П'яні вовки»
1962 — «Супутниця королеви»
1963 — «Заєць та їжак»
1963 — «Золоте яєчко»
1963 — «Непосида, М'якуш і Нетак»
1965 — «Казка про царевича і трьох лікарів»
1966 — «Літери з ящика радиста»
1967 — «Як козаки куліш варили»
1967 — «Колумб пристає до берега»
1968 — «Людина, що вміла літати»
1969 — «Містерія-буф»
1970 — «Короткі історії»
1971 — «Чарівник Ох»
1973 — «Як козаки наречених визволяли»
1974 — «Пригоди малюка Гіпопо»

Режисер-постановник

1964 — «Таємниця чорного короля»
1967 — «Колумб пристає до берега»
1968 — «Людина, що вміла літати»
1969 — «Містерія-буф»
1970 — «Короткі історії»
1971 — «Чарівник Ох»
1972 — «Вокруг света поневоле»
1974 — «Прощавайте, фараони!» (у співавторстві з В'ячеславом Винником, Одеська кіностудія)
1975 — «Якого рожна хочеться?» (Почесний диплом XIII МКФ в Кракові)
1978 — «Пригоди капітана Врунгеля» (т/ф, 13 с; Диплом Всесоюзного телефестивалю в Єревані)
1983 — «Крила»
1984—1995 — «Лікар Айболить» (режисер, сценарист)
1988 — «Острів скарбів» (режисер, сценарист)
1995—1996 — «Найсильніший Дикого Заходу»
2012 — «Нові пригоди Капітана Врунгеля» (2012, к/м, у співавт.)

Нагороди і звання

Заслужений діяч мистецтв України (9 листопада 1995) — за значний особистий внесок у розвиток української національної культури, вагомі творчі здобутки^[4]
Орден «За заслуги» III ступеня (22 серпня 2002) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та духовний розвиток України, вагомі трудові здобутки та з нагоди 11-ї річниці незалежності України^[5]
Орден «За заслуги» II ступеня (7 вересня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність і високий професіоналізм та з нагоди Дня українського кіно^[6]
Народний артист України (29 січня 2010) — за значний особистий внесок у розвиток українського анімаційного кіномистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності та з нагоди 50-річчя від дня заснування Української кіностудії анімаційних фільмів, м. Київ^[7]