Матчі Групи 1 чемпіонату світу з футболу 1966 відбувалися з 11 по 20 липня 1966 року. Учасниками змагання в групі були збірні Уругваю, Франції, Мексики, а також господарі турніру збірна Англії. Переможцями групи стали англійці, які згодом вибороли й титул переможців турніру, а другим учасником стадії плей-оф з Групи 1 стала команда Уругваю[1].
Турнірне становище
Матчі
Англія — Уругвай
Гра-відкриття за участі господарів турніру не виправдала очікувань уболівальників, які заповнили лондонський Вемблі. Ургугвайці зробили ставку на обережну гру в захисті, нейтралізувавши напад збірної Англії, і не проводили масованих атак. Найближчим до відкриття рахунку в грі був нападник господарів Джон Коннеллі, чий удар головою прийняла на себе хрестовина воріт південноамериканської команди[2].
Франція — Мексика
Гра проходила за переваги французької команди, яка грала гостріше протягом першого тайму. Проте першими у грі відзначилися їх суперники — на початку другого тайму навіс від Аарона Падільї замикав Енріке Борха, чий удар був заблокований французьким голкіпером, проте той же Борха виявився найспритнішим при добиванні. Максимум, якого вдалося досягти європейській команді, це зрівняти рахунок — Жерар Оссер відзначився, також добивши м'яч після сейву воротаря суперників[2].
Уругвай — Франція
Уругвайська збірна свою друго поспіль гру на турнірі розпочала граючи «від оборони», проте дуже швидко була змушена змінювати тактику, адже вже на 15-й хвилині гри француз Ектор Де Бургонь вивів свою команду уперед, реалізувавши пенальті. Південноамериканці переключилися на атакувальну гру, яка дуже швидко принесла успіх — Педро Роча зрівняв рахунок на 26-й хвилині, а ще за п'ять хвилин Хуліо Кортес змінив рахунок на користь Уругваю. За годину, що лишалася до завершення гри, уругвайці були ближчими до збільшення переваги в рахунку, ніж Франція до його зрівняння, проте Уругвай не реалізував низку гольових шансів, довівши, утім, гру до переможного для себе завершення[2].
Англія — Мексика
У своїй другій грі на турнірі його господарі знову грали проти суперника, який зробив акцент на захисті власних воріт. Атаки англійців були безрезультатними до 37-ї хвилини, коли один з лідерів команди Боббі Чарлтон наважився на дальній удар, який виявився успішним. Згодом господарі світової першості продовжували домінувати на полі і на 75-й хвилині свою перевагу подвоїли — все той же Боббі Чарлтон вивів на ударну позицію Джиммі Грівза, чий удар був відбитий мексиканським воротарем, але прямо на Роджера Ганта, який добив м'яч у порожні ворота[2].
Мексика — Уругвай
Малюнок гри був обумовлений турнірним становищем команд. Якщо уругвайцям для виходу до стадії плей-оф цілком було достатньо нічиєї, то мексиканцям була необхідна перемога з різницею у щонайменше два м'ячі. Відповідно більша частина гри пройшла в атаках мексиканської збірної, яка, утім, не змогла подолати захисні побудови суперників, і рахунок у матчі так й не було відкрито[2].
Англія — Франція
Попри те, що для виходу до плей-оф перемога була абсолютно необхідна збірній Франції, хід матчу більше контролювали англійці. Утім атаки господарів турніру довгий час лишалися безрезультатними, зокрема їх нападники раз-по-раз опинялися у положенні поза грою. Нарешті наприкінці першого тайму Роджер Гант відкрив рахнок, зреагувавши на відскок м'яча від стійки воріт після удара головою від Джека Чарльтона. А за 15 хвилин до завершення гри все той же Гант подвоїв перевагу своєї команди, коли воротар французів Марсель Обур не зміг справитися з його нескладним ударом головою, і встановив остаточний рахунок гри[2].
Примітки
Посилання
