Загалом за дев'ять путівок на чемпіонат світу від УЄФА висловили бажання позмагатися команди із 32 країн, включаючи збірні Ізраїлю і Сирії, країн, що географічно до Європи не відносяться. Команди-учасниці відбору були розподілені між дев'ятьма групами, по три або чотири команди в кожній. Згодом сирійська команда відмовилася від участі у відбори на знак солідарності з представниками Африки, які бойкотували турнір, протестуючи проти на їх думку несправедливих регіональних квот на світовій першості. Таким чином у Групі 9 залишилося лише дві команди.
Змагання у кожній групі проходили за круговою системою. Кожна із команд грала із суперниками по групі по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець змагання у кожній із груп здобував право участі у фінальній частині світової першості. У випадку рівності очок у двох команд по завершенні групового турніру між ними проводився додатковий матч на нейтральному полі.
Збірні Бельгії і Болгарії фінішували з однаковою кількістю очок, тож для визначення учасника фінальної частини чемпіонату світу було призначено додаткову гру на нейтральному полі.
Збірна Сирії, яка після заявки на участь у відборі на чемпіонат світу була включена до кваліфікаційного турніру УЄФА, згодом відмовилася від участі, приєднавшись до бойкоту турніру з боку представників Африки, які протестували проти на їх думку несправедливих регіональних квот на світовій першості.
Збірні Ірландії та Іспанії, які залишилися удвох у групі, обмінялися перемогами на власних полях, тож для визначення учасника фінальної частини чемпіонату світу було призначено додаткову гру на нейтральному полі. Її передбачалося провести в Лондоні, утім згодом за домовленістю команд було перенесено до Парижа[1].
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
