На межі ХІХ-ХХ століть територія волості збільшилася майже удвічі за рахунок приєднання більшої частини території ліквідованої Гораймівської волості (відійшли майже всі поселення, окрім сіл Тельчі й Велика та Мала Осниця).
Тоді ж центр волості було перенесене до села Сильне, волость змінила назву на Силенська.
Станом на 1885 рік складалася з 10 поселень об'єднаних у 8 сільських громад. Населення — 3369 осіб (1673 чоловічої статі та 1696 — жіночої), 285 дворових господарства[1].
Основні поселення волості:
Цумань — колишнє власницьке село при річці Путилівка, за 45 верст від повітового міста; волосне правління; 548 осіб, 54 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин, винокурний завод. За 10 верст — смоляний завод. За 10 верст — садиба Олика із водяним млином, сукновальний та лісопильний заводи. За 20 верст — Богуславський скляний завод.
Берестяне — колишнє власницьке село, 405 осіб, 47 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Гнатівка — єврейська землеробська колонія, 333 особи, 31 двір, синагога.
Сильне — колишнє власницьке село, 360 осіб, 37 дворів, православна церква, школа, поштова станція.
18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна СільноЛуцького повітуВолинського воєводства в тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави (єдиною зміною було включення до складу села Журавичі).
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 28 громад[2]:
_(1911).png)