Станом на 1885 рік складалася з 30 поселень об'єднаних у 21 сільську громаду. Населення — 11951 осіб (6065 чоловічої статі та 5886 — жіночої), 642 дворових господарства[1].
Основні поселення волості:
Торчин — колишнє державне містечко за 24 версти від повітового міста; волосне правління; 101 особа (приватних осіб 3700), 15 дворів, православна церква, єврейський молитовний будинок, поштова станція, пивоварний та винокурний заводи. За 3 версти — німецька колонія Олександрів із лютеранським молитовним будинком. За 4 версти — німецька колонія із молитовним будинком. За 4 версти — німецька колонія Павлів із молитовним будинком. За 4 версти — німецька колонія Юліанів із молитовним будинком.
Білосток — колишнє державне село, 380 осіб, 50 дворів, православна церква, постоялий будинок, лавка, 2 ярмарки, 2 водяні млини.
Буяни — колишнє державне село, 240 осіб, 39 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 водяні млини.
Ватин — колишнє власницьке село, 264 особи, 37 дворів, православна церква.
Великий Окорськ — колишнє власницьке село, при озері, 140 осіб, 15 дворів, католицька каплиця, постоялий будинок.
Воютин — колишнє власницьке село, 452 особи, 59 дворів, православна церква, 2 постоялі будинки, водяний млин, вітряк.
Жуковець — колишнє власницьке село, при болоті, 211 осіб, 21 двір, православна церква, постоялий будинок.
Літва — колишнє державне село, при болоті, 193 особи, 27 дворів, постоялий будинок, цегельний завод.
Садів — колишнє державне село, 1120 осіб, 96 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 2 водяні млини.
Седмярки — колишнє державне село, 928 осіб, 101 двір, 2 православні церкви.
Усичі — колишнє державне село, 269 осіб, 32 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Шепель — колишнє власницьке село, 492 особи, 46 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, кузня, винокурний завод.
18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна ТорчинЛуцького повітуВолинського воєводства в тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави.
1 квітня 1930 р. з ґміни Торчин до новоутвореної ґміни Княгининок передані села: Княгининок, Немецьке, Милуші, Забороль, Антонівка Шепельська, Вільшани, Серники, Боголюби і Богушівка та колонії: Княгининок, Фальків, Милуші, Олександрівка, Антонівка Стара, Іванівка, Маташівка і Григорівка[2].
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 35 громад[3]: