Ценські герба Помян

Помян (герб)

Ценські герба Помян (пол. Cieńscy herbu Pomian) — польський шляхетський рід. Прізвище походить від назви родового села Ценя у Польщі). Протягом 18 — 20 століть були дідичами великих маєтностей у Галичині. Згідно з Северином Уруським — одного походження з родом Лубенських[pl].

Історія

Рід відомий із 15 століття[1], проте дані до 18 століття уривчасті та непевні. За родинними переказами, вихідець із Цені (у Серадзькому повіті) Марціан Ценський наприкінці 16 століття начебто був командиром польського підрозділу на службі в молдавських господарів у Яссах[2], де одружився з Теофілею Могилянкою — дочкою великого логофета Молдавського князівства Івана Могили, сестрою господаря Єремії Могили, рідною тіткою Петра Могили[3]. В посаг (також начебто) отримав маєтки на терені Покуття[4].

Проте у 17 столітті Ценські герба Помян, належачи до середньозаможної шляхти, обіймали земельні посади та брали активну участь у політичному житті на батьківщині роду — у Великопольщі. Ян Ценський, королівський ротмістр з Серадзького воєводства, підписав елекцію 1648 року (тобто обрання королем Яна Казимира Вази).

У середині 18 століття полковник польського війська Войцех Ценський — дідич Чернелиці та інших маєтностей, набув[5] від Миколи Василя Потоцького Вікно. Останнім мешканцем[6] Чернелицького замку був його син, також полковник Маврицій Юзеф Ценський. По смерті Мавриція родина перебралася до збудованої у 1816 році його сином Удальриком Миколаєм вікнянської садиби, а полишений єврейським орендарям замок почав занепадати, перетворюючись на руїну.

Дідичі Вікна (1816–1939)

При переїзді до Вікна Ценські перевезли з Чернелицького замку унікальну мистецьку галерею (твори Кранаха, Рубенса, ван Реймерсвале, Рафаеля, Менґса тощо), книгозбірню та архів. Біля нової садиби було закладено парк із оранжереєю.

Персоналії

  • Ярослав з Цені
    • Станіслав, студент Краківського університету
  • Кшиштоф, жив у середині XV ст., його сини згадані 1591
    • Ян, опікун синів брата Пйотра
      • Ян
    • Марцін
    • Лукаш
    • Пйотр
      • Пйотр
      • Войцех, дружина Ядвіга Тшебіцька, сестра краківського єпископа
        • Каспер — декан краківський РКЦ, адміністратор Краківської дієцезії після смерті вуя-єпископа[7]
        • Станіслав — канонік гнезненський 1665, краківський 1675
        • Марцін — гусарський товариш, серадзький хорунжий 1679
        • Макарій[8]
  • Марцін — серадзький хорунжий та підкоморій, перша др. Ядвіга Конєцпольська, воєводичка парнавська, друга др. — Ядвіга з Буженіна
    • Каспер (?—1750) — надвірний коронний ловчий, дружина Евфрозина з графів Тарновських, завихостська каштелянка
      • Антоній — взяв у заставу в Морштинів поселення Рафаловіце (Rafalowice) та Філіповіце (Filipowice)
      • Казімеж (?—1818) — дідич поселень Рафаловіце та Філіповіце, 1802 набув Войславіце (Wojsławice); 1766 року за дозволом короля викупив Звенигородське староство у Пісажовського (Pisarzowski)
        • Станіслав (1777—1816), дружина Моніка Лось
          • Северина — дружина Пеньчиковського
          • Аполінарій — член Галицького станового сейму, др. Юзефа з графів Шембеків, помер бездітним

Резиденції

Світлини

Примітки

  1. ↑ A. Boniecki, Herbarz polski, (tom III), Warszawa 1900, s. 193.(пол.)
  2. ↑ Більш всього, під службою мається на увазі участь поляків у молдавській усобиці на боці родини Могил [Архівовано 4 січня 2011 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Відомості про молдавську принцесу з таким іменем і шлюб відомі виключно з родинних переказів Ценських.
  4. ↑ Твердження про наявність у цьому «посагу» Чернелицького замку (збудований у 1659 році) і сім поколінь Ценських — мешканців замку остаточно доводять міфічність відомостей про появу родини на Покутті.
  5. ↑ Подробиці і точна дата наразі невідомі.
  6. ↑ пол. Roman Aftanazy вважає його першим і останнім, сумніваючись у тому, що Войцех Ценський володів Чернелицею.
  7. ↑ а б Boniecki, s. 193.
  8. ↑ а б в Boniecki], s. 194.
  9. ↑ а б в Boniecki, s. 195 [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.].
  10. ↑ а б Boniecki, s. 196.
  11. ↑ За іншими даними [Архівовано 21 липня 2010 у Wayback Machine.] — 6 січня.
  12. ↑ Наливайко О. Золотий Потік — минуле і сьогодення. — Тернопіль : Терно-граф, 2003. — С. 119—120. — ISBN 966-567-051-4.

Джерела та посилання


Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.