Народився 1890 р. у станиці Єлисаветська на Кубані, в козацькій сім'ї. І там проживав до 1912 року. Ось що у зв'язку з цим згадував він сам:
Я родом з Кубанщини, однак вся моя громадсько-політична робота минула в Україні (з 1912 по 1923 р. я жодного разу не побував на Кубані). А мої рідні жили на Кубані... я листувався з ними, і на Кубані мене знали.
Навчаючись у Київському політехнічному інституті, Павло Христюк активно включається в політичне життя. Так, у червні 1913 року він серед інших ставить свій підпис у листі на ім'я члена Державної Думи, більшовика Григорія Петровського у зв'язку з передбачуваним виступом останнього в Думі з українського питання. В цьому листі йшлося «про нагальну необхідність націоналізації освіти в інтересах культурного розвитку українського народу». Зазначений документ відбивав цілком обґрунтовану тривогу української інтелігенції, викликану постійною і цілеспрямованою русифікаторською політикою царського уряду.[1]
Автор праць з історії революції в Україні та історії української суспільно-політичної думки. Автор книг «Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920», т. І-IV (1921–1922; є цінним джерелом до історії українських визвольних змагань), розвідок «1905 рік в Україні» (1925), «Нарис історії класової боротьби та соціалізму», «Україна доби селянської реформи в творах Г. Данилевського» (1930), «Суспільно-політичні твори Івана Франка в світлі його творів та листування. Збірна студія» (1932, видано після арешту П. Христюка без зазначення автора; за редакції К. Осипа й А. Біленького-Березинського та з передмовою А. Біленького-Березинського).
Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2018 р. засновано в числі академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту за освітнім рівнем магістра стипендію імені Павла Христюка (Історія та археологія).[4]