Христофорівка (Криворізький район)
Христофо́рівка — селище Криворізького району Дніпропетровської області. Орган місцевого самоврядування — Христофорівська селищна рада. Населення — 1 556 мешканців. Висота над рівнем моря — від 60 до 90 метрів. Географічне розташуванняСелище міського типу Христофорівка розміщене у західній частині області на березі річки Боковенька (в основному на лівому березі), вище за течією на відстані 3 км розташоване село Павлівка, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Кудашівка. Вище за течією на річці споруджено Христофорівське водосховище. ІсторіяСело Христофорівка засноване у 30-х роках XIX століття. За переказами, поселення на цьому місці існувало і раніше. Назву воно отримало від імені власника — пана Христофора. Під час епідемії чуми 1770 року всі жителі села вимерли. Через 60 років новий власник цих земель переселив сюди 10 сімей кріпаків, так село було відновлене. У власника Браницького у маєтку Христофорівка на 1860 рік налічувалось 182 кріпосних душ чоловічої статі і, відповідно, 75 дворів. 4) Входило до складу Олександрійського повіту Херсонської губернії. Після встановлення радянської влади у Христофорівці 1929 року було організовано колгосп «Широке поле». У 1936 році почалися роботи з розробки родовищ бурого вугілля поблизу Христофорівки — будівництво верхнього комплексу споруд, греблі на річці Боковенька, насосної станції, електропідстанції, під'їздних колій та інших об'єктів для розробки покладів вугілля відкритим способом. Чисельність населення села зростала за рахунок робітників-будівельників. Роботи були припинені після початку німецько-радянської війни та окупації Христофорівки німецькими військами у серпні 1941 року. Після звільнення села 1944 року роботи продовжились. 1947 року введено в експлуатацію шахту № 1 по видобутку бурого вугілля, а 1957 року — шахту № 2. 12 квітня 1958 року рішення виконкому Дніпропетровської обласної ради Христофорівку віднесено до категорії селищ міського типу. Кількість населення на той час становила 2,5 тисячі жителів. Через вичерпання ресурсів шахта № 1 була закрита 1958 року. Шахта № 2, за розрахунками мала працювати 17 років, проте 1964 року вона також була закрита. З метою зайнятості звільнених із шахт робітників на місці шахти № 2 почалося будівництво заводу з виробництва вогнетривких блоків і бетонних виробів. 1969 року цей завод було введено в експлуатацію. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
СучасністьПідприємства
Транспорт
Заклади соціальної сфери
Пам'ятки
Дивись такожДжерела
Посилання
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia