uk %D0%91%D1%83%D1%80%D0%B5 %D0%B2%D1%83%D0%B3%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%8F

	Буре вугілля
Частково збігається з	лігніт
	Буре вугілля у Вікісховищі

Видобування бурого вугілля відкритим способом. Німеччина.

Бу́ре вугі́лля (чорний лігні́т; англ. brown coal, нім. Braunkohle) — вугілля з низьким ступенем вуглефікації, що зберігає анатомічну структуру рослинної речовини, з якої воно утворилося, з вищою теплотою згоряння менше 5 700 ккал/кг (23 860 кДж/кг), розрахованою для беззольної та вологої маси з коефіцієнтом відбиття вітриніту менше 0,6.

Загальна характеристика

Буре вугілля — тверда горюча корисна копалина, вуглефікаційного ряду вугілля викопного, гіпотетично — перехідна форма від торфу до вугілля кам'яного. Колір від світло-бурого до чорного. Теплота згоряння горючої маси 24-31 МДж/кг. Має малу твердість, значну гігроскопічність. За речовинним складом належить до гуматів. Сапропеліти і перехідні гумусово-сапропелеві відміни мають підлегле значення і зустрічаються у вигляді прошарків у пластах, складених гумітами. Більшість різновидів бурого вугілля складається з мікрокомпонентів групи вітриніту (80-98 %) і тільки в юрському бурому вугіллі Середньої Азії переважають мікрокомпоненти групи фюзиніту (45-82 %); для нижньокарбонового бурого вугілля характерний високий вміст лейптиніту.

Класифікація

Розрізняють:

м'яке буре вугілля (іноді називають лігнітом) з вмістом вуглецю в органічній речовині 63-71 % і вологістю 40-60 %
щільне буре вугілля з вмістом вологи 17-40 %.

За деякими класифікаціями буре вугілля поділяють залежно від стадії метаморфізму (вуглефікації) на три категорії: О1, О2 і О3 і класи 01, 02, 03. Основою такого розподілу прийнята відбивна здатність вітриніту в маслі R_о; величина її, що нормується для стадії О1, — менша за 0,30; О2 — 0,30-0,39; О3 — 0,40-0,49. Промисловими класифікаціями буре вугілля за вологістю робочого палива (Wr) поділяється на три технологічні групи: Б1, Б2, Б3 з Wr(%) відповідно: 40-58; 30-40; 19-30^[1].

За міжнародною класифікацією, прийнятою Європейською економічною комісією (1957), буре вугілля поділяють на шість класів за вологістю (до 20; 20-30; 30-40; 40-50; 50-60; 70), і п'ять груп за виходом смол напівкоксування.

За класифікацією США бурому вугіллю відповідає суббітумінозне вугілля В і С, лігніти А і В.

Буре вугілля України поділяють:

за виходом первинної смоли напівкоксування на чотири групи (T^daf
_sk понад 25 %; 20-25 %; 15-20 %; 15 % і менше),
за питомою теплотою згоряння — на чотири підгрупи (Q^daf
_s понад 31,5; 31-31,5; 29-31 і менше 26 МДж/кг).

З підвищенням ступеня метаморфізму у бурому вугіллі підвищуються вміст вуглецю, питома теплота згоряння, знижується вміст кисню. Для бурого вугілля характерний підвищений вміст фенольних, карбоксильних і гідроксильних груп, наявність вільних гумінових кислот, вміст яких знижується з підвищенням ступеня метаморфізму від 64 до 2-3 % і смол від 25 до 5 %.

Поклади

Найбільші басейни і родовища характерні для мезозойсько-кайнозойських відкладів. Винятком є буре вугілля Східно-Європейської платформи (Підмосковний басейн). У Європі поклади бурого вугілля пов'язані майже винятково з відкладами неоген-палеогенової доби, в Азії — переважно юрської, меншою мірою крейдової і палеоген-неогенової, на інших континентах — крейдової і палеоген-неогенової доби. В Україні основні його запаси приурочені до палеогенових відкладів. Значна частина бурого вугілля залягає на невеликих глибинах у вугільних пластах (покладах) потужністю 10-60 м, що дозволяє відпрацьовувати їх відкритим способом. В окремих родовищах потужність покладів 100–200 м. Загальні світові ресурси оцінюються (до глибини 600 м) у 4,9 трлн тонн (1981). Світові запаси підраховані в кількості 1,3 трлн тонн. Основні запаси зосереджені в Росії, США, Україні, Німеччині, Польщі, Чехії, Австралії. В Україні поклади бурого вугілля зосереджені в Дніпровському буровугільному басейні, на Закарпатті, Прикарпатті, Придністров'ї. У структурі балансових запасів вугілля України буре вугілля становить 6,6 %. Світовий видобуток — 950 млн тонн на рік. Основні вугледобувні країни: ФРН (258 млн т), Чехія (95), США (45), Польща (37), Австралія (33). Буре вугілля використовують переважно для спалення на ТЕС, як побутове паливо, в менших масштабах — для брикетування, газифікації, виробництва вуглелужних реагентів та монтан-воску. У Німеччині буре вугілля використовується для одержання металургійного коксу (коксобрикетів). Перспективне скраплення бурого вугілля, його комплексна переробка.

Землисте (м'яке) буре вугілля

У природному стані землисте буре вугілля сильно обводнене (вологість 35-65 %) і при зберіганні в природних умовах поволі втрачає вологу до її вмісту 15–25 %. Свіжовидобуте землисте буре вугілля є зовні однорідною зернистою грудкуватою бурою масою. Грудки підсушеного вугілля легко роздавлюються і розтираються рукою на дрібні крихти. Дійсна густина землистого бурого вугілля коливається від 1,2 до 1,35 • 10³ кг/м³.

Щільне буре вугілля

Щільне буре вугілля зустрічається у вигляді блискучих, матових і смужкуватих різновидів. Блискуче щільне буре вугілля містить, в порівнянні із землистим, менше вологи (7–12 %) і зовні має велику схожість з кам'яним вугіллям, унаслідок чорного кольору, характерного блиску і значної механічної міцності і твердості. Дійсна густина цього вугілля коливається в межах (1,25-1,30) • 10³ кг/м³.

Видобування бурого вугілля

Видобуток та імпорт бурого і кам'яного вугілля у країнах Європи

Видобування лігніту, млн метричних тонн
Країна	1970	1980	1990	2000	2001
Німеччина	369.300	388.000	356.500	167.700	175.400
Росія	127.000	141.000	137.300	86.400	83.200
США	5.400	42.300	82.600	83.500	80.500
Австралія	24.200	32.900	46.000	65.000	67.800
Греція	8.100	23.200	51.700	63.300	67.000
Індія	24	24	24	24	24
Польща	32.800	36.900	67.600	61.300	59.500
Туреччина	4.400	15.000	43.800	63.000	57.200
Чехія	67.000	87.000	71.000	50.100	50.700
Китай	13.000	22.000	38.000	40.000	47.000
Румунія	14.100	27.100	33.500	17.900	29.800
Північна Корея	5.700	10.000	10.000	26.000	26.500
Разом	804.000	1,028.000	1,214.000	877.400	894.800

Таблиця — Відмінності між торфом і бурим вугіллям

Показник	Торф	Буре вугілля
Вміст вологи,%	> 75	< 75
Вміст вуглецю (С^daf)%	переважно < 60	переважно > 60
Наявність вільної целюлози	є	відсутня
Здатність розрізатися	розрізається	не розрізається

Продукція

Буровугільні брикети — твердий продукт, одержаний в результаті пресування при високому тиску подрібненого і висушеного бурого вугілля без додавання скріплюючих речовин.

Примітки

↑ Цены и характеристики буруго угля европейского производства. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 25 січня 2012. [Архівовано 2015-10-23 у Wayback Machine.]

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
Білецький В. С., Воробйов А. Дослідження масляної агломерації бурого вугілля // Збагачення корисних копалин. — 2012. — Вип. 50 (91). — С. 142—147.

Посилання

БУ́РЕ ВУГІ́ЛЛЯ [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
http://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Lignite?uselang=de [Архівовано 12 лютого 2013 у Wayback Machine.]
Geographyinaction — an Irish case study [Архівовано 22 липня 2010 у Wayback Machine.]
Photograph of lignite [Архівовано 19 квітня 2010 у Wayback Machine.]
Coldry: Lignite Dewatering Process
Why Brown Coal Should Stay in the Ground [Архівовано 11 грудня 2009 у Wayback Machine.]
Victoria Australia Brown Coal Factsheet
Australian mines atlas^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[1] Цены и характеристики буруго угля европейского производства. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 25 січня 2012. [Архівовано 2015-10-23 у Wayback Machine.]

[1]