|
Хлопчик, що присів
«Хлопчик, що присів» (італ. Ragazzo accovacciato; Giovane accosciato) — мармурова статуя, що зображує хлопчика, що присів; створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті протягом 1530 — 1534 років. Можливо, що ця робота призначалася для меморіальної каплиці Медічі[1]. Це єдина робота, приписувана Мікеланджело, яка є в Ермітажі[1]. Історія статуї. Авторство .jpg) Згадки про цю статую відсутні навіть у біографії Мікеланджело від Вазарі[2], тому є сумніви про авторство та складно навести точніше датування. 1922 року німецька дослідниця Анні І. Попп (нім. Anny E. Popp) знайшла один із ескізів капели Медічі із юнаками[3] у колекції Британського музею (Лондон), що дозволило атрибувати скульптуру саме Мікеланджело. Мікеланджело працював над капелою Медічі протягом 1519 —1534 років[4], тож статуя могла бути розпочата у цей період. Тоді ж вирішили дарувати 1524 роком, хоча згодом схилилися до пізнішої дати, адже було б дивно для Мікеланджело почати працювати над вторинною роботою до завершення основних; також він уже одночасно розпочав працювати над сімома статуями[3]. Сергій Андросов, мистецтвознавець, завідувач відділу західноєвропейського мистецтва Ермітажу, вважає, що ця робота могла бути виконана Мікеланджело під час переховування у монастирі Сан-Лоренцо в 1530 році; серед супутніх доказів є датування самого мармуру (1530-ті роки) та його якість, бо для статуї використано не дуже якісний мармур, типовий для скульптурних елементів декору[3]. За цим планом вісім фігур юнаків мали бути розміщені над антаблементами герцогських могил каплиці Медічі, але відсутня інформація, чому і коли Мікеланджело змінив задум[5]. Фредерік Гартт зауважив, що[5]:
Відсутня інформація про перебування статуї до 1760—1770-х років (можливо — 1776 року[3]), коли її придбав Джон Лайд Браун (англ. John Lyde Browne), лондонський банкір, підприємець та колекціонер античностей[6]. У другому каталозі його колекції (1779 рік) згадується, що статуя авторства Мікеланджело і раніше була на віллі Медічі[7]. Можливим доказом того, що статуя була у колекції Медічі, є наявність характерного відколу у статуї біля ніг, що могло означати наявність якогось маркування — такий же відкол є у «Мадонни біля сходів», яка була у колекції Медічі[3]. 1787 року колекцію Брауна купила російська імператриця Катерина II[8][а]. Авторство Мікеланджело вже не вказувалося у списках, і ціна статуї була низька[3]. Скульптури з колекції спершу розмістили у Царському Селі, включаючи статую хлопчика[3], а після смерті Катерини II їх розвезли й до інших палаців[7]. Статуя хлопчика залишалася у Гроті імператорського парку до початку XIX століття, звідти її мали перевезти до Михайлівського палацу, але вона потрапила до приватної колекції[3], а вже звідти її перевезли до Петербурзької академії мистецтв, а з 1851 року вона зберігається у Новому Ермітажі[6]. Під час Другої світової війни статую імовірно не вивозили, хоча про це відомостей нема[3]. До складу постійної експозиції у поточному вигляді статуя ввійшла вже у післявоєнний період[3]. Статуя розміщена в Італійському кабінеті (№ 230), вона майже не експонується за межами музею[9]. У 2000 році була на виставці у Флоренції, де і взяли пробу мармуру[3]. Тоді ж робили реставрацію — перемонтували відбитий кут[3]. З 14 грудня 2018 до 10 березня 2019 року статуя була на виставці у Палацо Велабро (Рим, Італія)[9][10]. Опис та значення  Скульптура зображує хлопчика (фізично — юнака[3]), який присів на камінь, схиливши голову і розглядаючи свою праву стопу. Він тримає руки на стопі, наче йому болить. Залишилися незавершеними руки, стопи, обличчя, волосся. Статуя виглядає втисненою у кубічну форму мармуру[1]. У другому каталозі колекції Джона Лайда Брауна (1779 року) ця статуя описана так[7]:
Серед можливих джерел натхнення називають скульптуру «Хлопчик, який витягує скалку» з колекції Медічі[6]. Можлива інтерпретація (якщо статуя створена у 1530-х роках) — Мікеланджело створив скульптуру під впливом трагічних подій цих років, а її «незакінченість» — технічний прийом майстра[9]. Серед інших можливих тлумачень мистецтвознавцями — «алегорія для ненародженої душі», також «фігура пораненого солдата» чи «дух оплакування», можливо ширше значення «переможена людина, що страждає не стільки фізично як емоційно, відображаючи трагедію занепаду Відродження»[1]. У підніжжі статуї є невеликий отвір, тому можна припустити, що статуя могла монтуватися, наприклад, як невеликий надгробок[3]. Статуя не приписувалася Мікеланджело (або вважалася незавершеною), тому невідомо багато робіт інших майстрів на її основі, але вважається, що теракотова статуетка XVI століття, яка зараз зберігається у Палаццо Ґрімані (Венеція), могла бути результатом натхнення від обох робіт («гібридом» двох робіт)[3] невідомого автора. Галерея
ПриміткиВиноски
Для подальшого читання
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_03.JPG)
_04.JPG)
_05.JPG)
_08.JPG)
