Іван Хреститель (Мікеланджело)
«Іва́н Хрести́тель» (італ. San Giovannino; також — «Молоди́й Іва́н Хрести́тель», «Святий Іоа́нн»[1]) — втрачена мармурова статуя Івана Хрестителя, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1495 —1496 рр. ІсторіяВазарі згадує, що Мікеланджело зробив статуї Молодого Івана Хрестителя та Амура, що спить на замовлення Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі[а], двоюрідного брата Лоренцо Пишного[2]. Замовлення відповідало небажанню Лоренцо суперечити Савонаролі та його оточенню[3]. Статуя вважається втраченою після вигнання родини Медичі із Флоренції. Дослідникам не раз висловлювалися припущення, про ототожнення її з іншими роботами, одна із яких — Молодий Іван Хреститель (Барджелло, Флоренція). З 17 століття ця статуя приписується Донателло[4], хоча Леопольдо Чіконьяра (італ. Leopoldo Cicognara) припускав, що робота могла бути створена пізніше. Ганс Кауфман (нім. Hans Kauffmann) вважав автором цієї статуї когось із оточення Франческо да Санґалло. ОписДостовірного і точного опису фігури немає. Поза Хрестителя могла нагадувати юного Хрестителя із картини Мікеланджело Манчестерська Мадонна (бл. 1497). Схоже рішення було використане і у статуї Мадонна Брюгге[5]. Образ у мистецтвіУ біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль» про статую написано так:
Також статуя згадується у романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961)[7]. Примітки
Для подальшого читання
Джерела
|