Зміст фінансової політики уряду: цілі та інструменти. Податкова система: види податків, принципи оподаткування, суб’єкти та об’єкти оподаткування.
ПЛАН:
Поняття фіскальної політики.
Стимулююча та стримуюча фіскальна політика.
Податкова ставка. Принципи оподаткування.
Державний бюджет. Дефіцит і профіцит державного бюджету.
Поняття фіскальної політики. Нейтральна, стимулююча та стримуюча фіскальна політика
Фіскальна або податково-бюджетна політика — це один з інструментів державного втручання в економіку з метою подолання економічного спаду. Вона передбачає стягнення державних податків з усіх суб’єктів економіки, котрі мають будь-який дохід.
Три основних види фіскальної політики є:
Нейтральна фіскальна політика зазвичай проводиться, коли економіка знаходиться в рівновазі. Державні витрати повністю фінансуються за рахунком податкових надходжень і в цілому результат бюджету має нейтральний вплив на рівні економічної активності.
Стимулююча фіскальна політика охоплює державні витрати, що перевищують податкові надходження, і, як правило, проводиться в період економічного спаду. Вона також відома як рефляційна фіскальна політика. AD<AS: Для подолання рецесійного розриву збільшують сукупний попит (AD↑), щоб AD=AS. Збільшення AD↑ => (C↑+T↓) → дефіцит бюджету — це стимулююча фіскальна політика. (Т — державні податки, С — державні видатки, AS — сукупна пропозиція)
Стримуюча фіскальна політика проводиться тоді,коли державні витрати нижче податкових надходжень, і, як правило, проводиться для погашення державного боргу. AD>AS (інфляційні очікування, ажіотажний попит) → «перегріта економіка». AD>AS — треба зменшити сукупний попит (AD↓) → (С↓+Т↑) → профіцит бюджету — це стримуюча фіскальна політика (рестрикційна).
Зміна сукупного попиту повинна визначатися за умови визначеного мультиплікатора.
Податки і державний бюджет. Бюджетний дефіцит. Державний борг
Податки — це обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ, організацій, у центральний або місцевий бюджет.
Податкова ставка збільшується зі зростанням доходів.
Обмежуються зростання та перерозподіл доходів.
З’являються можливості для приховування доходів.
Особистий прибутковий податок:
Платники податків: наймані працівники і власники підприємств.
Державний бюджет. Дефіцит і профіцит державного бюджету. Фінансування дефіциту та використання профіциту. Проблеми, критика, ускладнення фіскальної політики
Державний бюджет — це головний фінансовий документ держави, що складається з дохідної та видаткової частини.
Доходи:
Податки з громадян (18%)
Податки з підприємств (18%)
Податок на додану вартість (20%)
Акциз
Податок на землю (3%)
Місцеві податки та збори (0,5%)
Неподаткові надходження (25%)
Доходи від операцій з капіталом
Цільові фонди.
Видатки:
Обслуговування зовнішнього та внутрішнього боргу
Оборона, громадський порядок, безпека та суди
Економічна діяльність (інвестиції державних підприємств)
Соціальний захист
Охорона здоров’я
Освіта
ЖКГ
Дефіцит — це перевищення видатків над надходженнями. Якщо дефіцит > 7% — це дефолт.
Циклічний дефіцит виникає в період спаду або економічної кризи. Профіцит частіше виникає на класичному відрізку AS, або ближче до нього.
Шляхи фінансування дефіциту:
Отримання позики або у власних громадян, з-за кордону. Тому виникає державний або іноземний борг, який потрібно обслуговувати.
Випуск облігацій.
Емісія грошей та їх інвестування у державні підприємства, котрі випускають високоліквідну продукцію. В процесі виробництва створюється нова вартість, частина якої іде на покриття дефіциту бюджету.
Використання профіциту — погашення боргових зобов’язань.
Проблеми, критика, ускладнення:
Є велика різниця між фіскальною політикою на папері та фіскальною політикою на практиці.
Проблема часу (час між початком спаду або інфляції і тим моментом, коли усвідомлюють, що це насправді відбулося називають час розпізнавання, тому важливо здійснювати економічний прогноз).
Адміністративний лад — це механізм демократії, що працює надзвичайно повільно, а отже час втрачається.
Політичні проблеми:
Мета політиків — це необов’язково діяльність в інтересах національної економіки, а прагнення до переобрання.
Політичний діловий цикл може базуватися на популістських заходах, щоб отримати максимальну підтримку виборців. Такі рішення дестабілізують економіку.
Ефект витіснення вказує на те, що стримуюча фіскальна політика (емісія) підвищує і% і зменшує ID, що послабляє або взагалі ліквідує стимули фіскальної політики для виробників.
Теорема еквівалентності Рікардо: фінансування дефіциту через отримання позик має такий самий обмежувальний вплив на ВВП, як і фінансування його через зростання податків. Бюджетний дефіцит — це державні від’ємні заощадження, що своєю чергою спричиняють зростання приватних заощаджень.
Податкова політика //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.
