|
Філіпченко Юрій Олександрович
Ю́рій Олекса́ндрович Філі́пченко (1 (13) лютого 1882, село Злинь, Болховський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 20 травня 1930, Москва, СРСР) — російський радянський генетик, еволюціоніст, ентомолог. ЖиттєписНародився в родині агронома Олександра Юхимовича Філіпченко. Закінчив 2-гу Петербурзьку гімназію. Поступив у Імператорську Військово-медичну академію, звідки перевівся на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Закінчив університет у 1906 році з дипломом І ступеня. Ще у студентські часи під час канікул виїздив на польові практики на Кубань і Мурманську біостанцію. З весни 1911 рік працював за кордоном у Мюнхені в лабораторії професора Ріхарда Гертвіга[en]. Там майже закінчив магістерську дисертацію «Ембріологія Isotoma cinerea (Collembola)» і познайомився з молодим Ріхардом Гольдшмідтом. Далі досліджував ракоподібних на біостанції у Неаполі. З вересня 1913 року затверджений приват-доцентом Петербурзького університету і почав читати перший в Росії курс генетики. У 1917 році захищає докторську дисертацію «Мінливість і спадковість черепа у ссавців». У 1919 стає професором першої в Росії кафедри генетики і експериментальної зоології, а невдовзі і її завідувачем. У квітні 1919 року заарештований, але невдовзі звільнений за сприяння Максима Горького. У 1920 році заснував лабораторію генетики у Петергофському науково-дослідному інституті. У 1921 році стає завідувачем новоутвореного Бюро з євгеніки АН СРСР, яке у 1925 перетворено на Бюро з генетики і євгеніки, а у 1930 році перейменовано на Лабораторію генетики АН СРСР. На базі цієї лабораторії у 1933 році створено Інститут генетики АН СРСР. Влітку-восени 1924 року виїздив у закордонні лабораторії, у вересні 1927 року брав участь у 5-му міжнародному генетичному конгресі в Берліні. Помер від менінгіту 20 травня 1930 року. Науковий внесокПрацював у галузях морфології, еволюційної біології, генетики, селекції. Досліджував механізми кількісної мінливості спадкових ознак на прикладі сортів пшениці. Автор термінів «мікроеволюція» і «макроеволюція». Вперше в Російській імперії опублікував статті з генетики: про схрещування бізонів, зубрів і корів у Асканії-Нові (1915) і про мінливість і еволюцію черепа ссавців (1916). З 1926 року організував експедиції у Середню Азію для вивчення порід великої рогатої худоби. Результати цих експедицій заклали основу племінної роботи у 1930ті роки. Наукові праці Автор понад 120 праць, зокрема:
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
