З 2003 року працювала у театрах Харкова, з 2009 розпочала кінокар'єру, а по переїзду до Києва 2010-го, – поєднала вокальний спів, зйомки у кіно та роботу у столичних театрах.
Вокалом почала займатися з 14 років. Пройшла шлях від перших поразок на міському вокальному конкурсі до Гран-прі всеукраїнських («Спiвограй») та міжнародних («Кримська хвиля», «Gwiazdy Polskiej Jesieni») фестивалів[2]. Брала участь у на фестивалі «Слов'янський базар», «Чорноморські ігри», «Кришталевий жайвір», виступала на сценах Польщі, Молдови, Болгарії, Румунії, Італії. Переможниця Міжнародного конкурсу естрадних виконавців «WORLDSTAR 2013» Галина Конах про свою суперницю говорить наступне: «від України було кілька виконавців. Мене дуже вразила Мирослава Філіпович. Вона хоч і не дуже сильна вокалістка, але її акторські здібності просто неймовірні. Це Лайза Мінеллі номер два. Вона так по-акторськи правильно подала свій номер, що про вокал всі забули»[7].
Театральні режисери використовують її вокальні здібності у своїх постановках – героїні Мирослави Філіпович розкриваються у тому числі й через вокал. Антон Меженін запросив до участі у виставі зіграти роль Едіт Піаф («9 життів Едіт Піаф», 2009)[8][9], співає місіс Оттіс у виставі «Привид замку Кентервіль» (реж. Артур Артименьєв), виконавиця шансону розвиває лінію дії аполітичного детективу «Місце для дракона» (реж. Олег Мельничук)[10], на вокальних партіях у супроводі живого джаз-бенду будується роль у мюзиклі «Серенада сонячної долини» (реж. Семен Горов)[11]. З 2018 року починає співпрацювати із «Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті». 2022 року взяла участь болгарській версії музичного шоу «The Voice»[12].
Пише музику. На текст Марусі Лиманської написала пісню про українське військо «Слава Україні!», «яка перетворює гнів на звитягу». Відеокліп було розміщено Міністерством оборони України[13].
Харківський період тривав із 2003 по 2009 роки – акторка Харківського театру для дітей та юнацтва, паралельно, з 2006-го – солістка-вокалістка Харківського академічного театру музичної комедії. Ролями, які найбільш вплинули на Мирославу, як на акторку, називає Едіт Піаф у «Дев’яти життях Едіт Піаф» і Кончіта в рок-опері ««Юнона» та «Авось»»: «Грати Едіт Піаф було подорожжю до серця любові, її цінностей та крихкості. А роль Кончіти була щемливим нагадуванням про швидкоплинність життя та одвічну сутність емоцій. Ці ролі зміцнили мою віру в те, що потрібно жити оптимістично та цінувати кожну мить».[5].
Ідея бізнесмена Олександра Меламуда спровокувала появу виставу «Серенада сонячної долини» – за мотивами однойменного художнього фільму Роман Розенгурт та Марія Ліманська створили сценічну версію, яку зрежисував Семен Горов. У цій роботі Мирослава Філіпович поєднала свої акторський та музичний досвіди – грала та співала із джаз-бендом на сцені Жовтневого палацу в Києві[15][16]. Згодом розпочалася співпраця із «Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті» та започаткованим «Театром Олександра Меламуда», який випустив вистави «Качине полювання» Олександра Вампілова, «Вбити дракона» Євгена Шварца, «Весна для Гітлера» за мотивами американского мюзиклу «Продюсери»[17].
Кіно
Роман Бровко та Мирослава Філіпович під час пресконференції фільму «Заборонений» (2019)
З 2009-го знімається у кіно.
Першою кінороллю стала участь у біографічному серіалі «Анна Герман. Таємниця білого янгола» (пол.«Anna German. Tajemnica Białego Anioła») про життя і творчість польської співачки Анни Герман. Постановкою займався польський режисер Вальдемар Кшистек, зйомка продакшн-компанії «Star Media» (Україна–Росія) за участю «Film Production Service Open Ltd.», «Yes To Film», «Zielono Mi» (Польща) та «MP Film Production» (Хорватія).
Роботами початкового періоду стали ролі у стрічках «Особиста справа» (Дар'я Ставицька), «Останній яничар» (Фатіма), «Таємниця Марії» (Ольга), «Консультант» (Жанна Головньова) та інші. Стала зіркою серіалів «Субота» (Оленка), «Сувенір з Одеси» (Єва Мілкус)[1]. Помітною стала роль Амалії в комедії «СидОренки-СидорЕнки», протягом якого дві сім'ї різного соціального стану дізнаються, що 16 років тому вони обмінялися новонародженими дітьми. «Моя Амалія смішна і зворушлива і зовсім не схожа на мене. Але я її люблю. Але хочу чесно зізнатися, ще років зо три тому, я навіть не могла уявити, що мені доведеться грати таку роль – це повна протилежність мені» – визначає свою героїню Мирослава Філіпович[18].
2018 — музична казка «Людвіг XIV» за мотивами казки «Тутта Карлссон, Перша і Єдина, Людвіг Чотирнадцятий і інші» Яна Екхольма; реж. Віктор Гирич — Курка
