Вдруге мати Анни одружилася з офіцером Війська Польського на ім'я Герман Бернер, що дозволило їй 1945 року виїхати до Польщі. Там Анна вступила до Вроцлавського університету на факультет геології, але участь у студентській художній самодіяльності дозволила їй згодом стати співачкою. Дебютувала 1960 року в студентському театрі «Каламбур». Отримавши стипендію від італійського уряду, співачка на кілька місяців виїхала до Риму.
Перше визнання її пісні отримали на ІІІ Міжнародному фестивалі пісні в Сопоті[pl] (1963), де вона розділила ІІ премію в категорії польських виконавців за пісню «Так мені з цим погано» (пол.Tak mi z tym źle) Генрика Клейна і Броніслава Брока, а також на Всепольському фестивалі естрадних колективів в Ольштині — за італійську пісню «Ave Maria»[2]. Справжню популярність Анні Герман принесла 1964 року пісня «Танцюючі Евридики[pl]»[3][4]Катажини Ґертнер[pl][5] і Еви Жеменіцької: друга премія в категорії акторсько-літературної пісні на II Фестивалі польської пісні в Ополі (24–28 травня), перше місце (у місцевому кваліфікаційному турі) і третє — в Міжнародному турі на фестивалі в Сопоті. На III Фестивалі польської пісні в Ополі — перша премія в категорії артистичної пісні за пісню «Розквітну трояндою» (пол.Zakwitnę różą)[6] Катажини Ґертнер і Єжи Міллєра.
27 серпня 1967 року, перебуваючи в Італії на гастролях, потрапила в автокатастрофу і на кілька років утратила можливість виступати[7]. Повернулася на естраду в 1970 роках і здобула «Золотий диск» за довгограючу платівку «Людська доля» (пол.Człowieczy los) [6] [Архівовано 7 січня 2016 у Wayback Machine.]. Гастролювала у різних країнах, зокрема, сотні концертів дала у СРСР.
1972 року одружилася зі Збіґнєвим Тухольським, з яким познайомилася у 1960. Обидвоє були парафіянами церкви адвентистів сьомого дня. 27 листопада 1975 року народила сина Збіґнєва.
2012 року до 30 річниці з дня смерті Анни Герман зняли російський біографічний серіал, створений у співпраці з Україною, Польщею та Хорватією «Анна Герман. Таємниця білого янгола»[9].