uk %D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2 %D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82 %D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Філозов Альберт Леонідович
Філозов Альберт Леонідович
Филозов Альберт Леонидович
Народився	25 червня 1937; Свердловськ, РРФСР, СРСР
Помер	11 квітня 2016 (78 років); Москва, Росія; злоякісна пухлина ;
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1959)
Роки діяльності	1959—2016
IMDb	ID 0277298
	Нагороди та премії
	;
	Філозов Альберт Леонідович у Вікісховищі

Альберт Леонідович Філозов (рос. Альбе́рт Леони́дович Фило́зов; 25 червня 1937(19370625), Свердловськ, Російська РФСР — 11 квітня 2016, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Професор РУТМ (рос. ГИТИС). Заслужений артист РРФСР (1983). Народний артист Росії (1994)^[1]. Кавалер Ордена Дружби (2004) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва^[2]. Лауреат Російської національної акторської премії імені Андрія Миронова «Фігаро» за 2014 рік.

Біографія

Народився в Свердловську (нині Єкатеринбург) в сім'ї поляка-емігранта, який в 1933 році приїхав до СРСР. У 1937 році батька репресували. Мати, українка, походила із заможної сім'ї столипінських переселенців до Сибіру; в період колективізації дід по материнській лінії переїхав до Свердловська.

Закінчив Школу-студію МХАТу (1959).

Багато знімався у кіно. Дебютував епізодичною роллю в картині «Випробувальний термін» (1960), але активно зніматися почав в кінці 60-х. Має понад сто ролей, серед яких Гацевич у «Дикому полюванні короля Стаха», нацист Шернер у «Тегерані-43», містер Джордж Бенкс «Мері Поппінс, до побачення», батько Романа у «Вам і не снилося…», містер Секонд в «Людині з бульвару Капуцинів» та багато інших.
Зіграв у ряді українських кінофільмів.

Працював на озвучуванні фільмів (кілька кіноролей Юозаса Будрайтіса) і мультфільмів.

З 1989 р. — провідний актор Московського театру «Школа сучасної п'єси». Востаннє Філозов виходив на сцену театру 27 березня 2016 року.
Поставив спектаклі: «2х2 = 5» (К. Степаничева, у співавт. з О. Гусілетовою) і «Самогубство закоханих на острові небесних тенет» (Т. Мондзаемон).

У 2008 — роль Ясона у виставі «Москва. Психо» за текстами Евріпіда, Сенеки, Жана Ануя, Хайнера Мюллера в постановці українського режисера Андрія Жолдака (Театр Школа сучасної п'єси, Москва).

Викладав у ВДІКу. Професор Російського університету театрального мистецтва (рос. ГИТИС).

Помер 11 квітня 2016 року в Москві після тривалої хвороби^[3].

Похований 13 квітня на Ваганьковському кладовищі^[4].

Йосип Райхельгауз, головний режисер театру «Школа сучасної п'єси»: ^[5]:

Альберт Філозов — унікальний артист і унікальне явище російської культури. Не тільки тому, що мав величезний талант, а тому що він людина особлива…
…Філозов один з небагатьох людей культури, в якому культура була складовою частиною його власної особистості і способу життя. Щирий, чесний, порядний, високоморальний — всі ці епітети не данина поваги, а чиста правда.

Ролі в спектаклях театру «Школа сучасної п'єси»

«Прийшов чоловік до жінки» (С. Злотников, реж. Й. Райхельгауз)
«А чом-то ти у фраку?» (А. П. Чехов, реж. Й. Райхельгауз)
«…З привітом, Дон Кіхот!» (за М. Сервантесом і Л. Мінкусом, реж. Й. Райхельгауз)
«Без дзеркал» (Н. Климонтович, реж. Й. Райхельгауз)
«Інша людина» (П. Гладілін, реж. В. Мірошниченко)
«Прекрасні ліки від туги» (С. Злотников, реж. Й. Райхельгауз)
«Кремль, йди до мене» (А. Казанцев, реж. Б. Мільграм)
«Холостий Мольєр» (Автори вистави: Олег Глушков та Андрій Першин)
«Одержимі» (за романом «Біси» Ф. М. Достоєвського, реж. О. Г. Гордон)
«Своїми словами» (Без драматурга, автор вистави Й. Райхельгауз)
«Москва. Психо» (спектакль Андрія Жолдака)
«Зіркова хвороба» (Трупа театру, автор вистави Й. Райхельгауз)
«Ведмідь» (Д. Биков, реж. Й. Райхельгауз)
«Антон Чехов. Чайка» (А. Чехов, реж. Й. Райхельгауз)
«Чайка. Справжня оперетка» (В. Жуков, О. Журбин, реж. Й. Райхельгауз)

Фільмографія

Актор:

1968 — «Сини Вітчизни»
1972 — «Вид на проживання» — Ростислав Савельєв
1973 — «Тихоня» — Василь Васильович Чебан
1976 — «Зник і знайшовся» — дядько Шура
1977 — «Відхилення — нуль» — Олексій Виноградов
1978 — «І це все про нього»
1978 — «Життя Бетховена»
1980 — «Ідеальний чоловік» — Том Траффорд
1980 — «Чорна курка, або Підземні жителі» — Іван Карлович
1981 — «Вам і не снилося…»
1981 — «Тегеран-43»
1982 — «Нікколо Паганіні» — Юліус Шмідт, магістр філософії
1983 — «Мері Поппінс, до побачення»
1984 — «Рудий, чесний, закоханий» — Ларссон, тато-лис
1985 — «Про кота...» — Король
1985 — «Серсо» (фільм-спектакль за п'єсою В. Славкіна, реж. А. Васильєв)
1986 — «Капітан „Пілігрима“» — Бенедикт
1986 — «Золота баба»
1986 — «Люби мене, як я тебе»
1987 — «Людина з бульвару Капуцинів» — містер Секонд
1987 — «Жив-був Шишлов»
1988 — «Дама з папугою»
1988 — «Відрядження» (Укртелефільм)
1988 — «Трагедія в стилі рок»
1988 — «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» — Артур
1988 — «Операція „Вундерланд“» — Конрад Бюхнер, німецький капітан
1989 — «Не залишай…»
1989 — «Допінг для янголів»
1990 — «Прийшов чоловік до жінки» (в дуеті з Любов'ю Поліщук; фільм-спектакль, реж. Й. Райхельгауз)
1990 — «Доросла дочка молодої людини» (фільм-спектакль за п'єсою В. Славкіна, реж. А. Васильєв)
1990 — «Червоне вино Перемоги»
1991 — «Одіссея капітана Блада» (т/ф)
1991 — «Вікно навпроти» (т/ф)
1991 — «Градус чорного Місяця»
1991 — «Нічні забави» — Олексій Юрійович Сілін
1992 — «Мелодрама із замахом на вбивство» — скульптор
1992 — «А чом-то ти у фраку?» (фільм-спектакль за п'єсою А. Чехова, реж. Й. Райхельгауз)
1992 — «Ну, ти й відьма!»
1999 — «Послухай, чи не йде дощ...»
2000 — «У серпні 44-го...»
2001 — «Цвіркун за вогнищем» — Калеб Пламмер
2006 — «У колі першому»
2007 — «Дюймовочка» — Маестро
2008 — «Без вини винуваті»
2010 — «Правдива історія про Червоні вітрила»
2011 — «Дім з башточкою» — Дудукин
2012 — «Одеса-мама» — 'Петро Сергійович (Пінхус Срульович)
2015 — «Пісня пісень» та ін.

Режисер-постановник:

1995 — «Ішов старий від старої» (фільм-спектакль, у співавт. з Йосипом Райхельгаузом)

Примітки

Література

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.449;
Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.794;
Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.286-287.

Посилання

[1] Указ Президента Российской Федерации от 29 августа 1994 года № 1766 «О присвоении почетного звания „Народный артист Российской Федерации“ Филозову А. Л.»(рос.)

[2] Указ Президента Российской Федерации от 18 ноября 2004 года № 1455 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»(рос.)

[3] Альберт Філозов помер // [[Факти (ICTV)]]. 11.04.2016. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.

[4] Lenta.ru: Актера Альберта Филозова похоронили на Ваганьковском кладбище (13.04.2016)(рос.)

[5] Эхо Москвы (11.04.2016). Иосиф Райхельгауз, главный режиссер театра «Школа современной пьесы»: Умер Альберт Филозов(рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]