Биков Дмитро Львович
Дмитро Львович Биков (рос. Дмитрий Львович Быков, при народженні Зільбертруд; 20 грудня 1967, Москва) — російський поет, письменник, літературознавець і журналіст; професор літератури російського Державного інституту міжнародних відносин, викладач МПДУ; біограф російських поетів Бориса Пастернака та Булата Окуджави. БіографіяУродженець м. Москви. Батьки (Лев Мойсейович Зільбертруд і Наталя Йосипівна Бикова) розійшлися. Сина виховувала мати, вчителька російської мови та літератури. 1984 закінчив школу з золотою медаллю потім факультет журналістики МДУ з червоним дипломом, пройшов службу в армії. Працювати почав як позаштатний кореспондент з 1982 року. З шести років почав писати вірші. Прийнятий до Спілки письменників Росії з 1991 року. У квітні 2019 року був отруєний невстановленою отруйною речовиною. Йому стало зле під час перельоту Єкатеринбург-Уфа, п'ять діб перебував у комі, зрештою був переведений до інституту нейрології в Москві звідки був виписаний 26 квітня 2019 року. Розслідування групи Bellingcat встановило, що до отруєння можуть бути причетними ті самі підрозділи, що й до отруєння Олексія Навального в серпні 2020 року отруйною речовиною сімейства «Новичок»[5]. Творча біографіяУ 2003—2006 роках Дмитро Биков вів майстер-клас в Інституті журналістики і літературної творчості. Мав друковані твори (полемічні, літературознавські, критичні статті) майже у всіх значних московських виданнях:
Дебютував на російському ТБ у 1992 році в програмі Кіри Прошутінської. На ATV вів власну програму «Добре БИков» (російською «Хорошо БЫков»), був також одним з ведучих програми «Врємєчко». У 2009 році його запросили бути ведучим програми «Народжені в СРСР» (канал «Ностальгія»). Окрім телебачення, Дмитро Биков вів програму «Сіті шоу з Дмитром Биковим» на радіо Сіті-FM. Орден куртуазних маньєристів
Гурток сформувався в 1980-ті роки, офіційна поява якого зафіксована 22 грудня 1988 року. Перша спільна збірка «Чарівна отрута кохання» (російською «Волшебный яд любви») надрукована у 1989 році і мала твори засновників, серед яких Вадим Степанцов Дмитро Биков Олександр Вулих Андрій Добринін Віктор Пеленягре Константен Григор'єв. Симптоматична поява подібного гуртка в часи розвалу і зникнення СРСР. Це відсилає дослідників культури до Італії 16 століття і ганебного пограбування і руйнації Риму у 1527 році. Тоді, у травні 1527 р. вояки католицького короля Карла V захопили і зруйнували центр католицизму — Рим. Одновірці католики не зупинились перед пограбуванням католицьких монастирів, церков і католицьких же святинь. Це призвело до кризи в суспільстві, рішучої відмови від гуманізму, як ідейної течії і появи маньєризму в світогляді і творах сучасників і митців. Переживати почуття тривоги, жаху від трагедій, страшного розчарування в політиках і політиці — нормально для творчої(чи не творчої) особи цілком природно в часи суспільних катастроф. Але після таких переживань не виникають комедії чи гармонійні твори. Зникнення СРСР (на щастя) не супроводжувалося руйнаціями у столицях чи масовими вбивствами, як у Римі 1527 року. Але запанували настрої кризи, невіри, розбрату. Значно підвищилась зацікавленість до епох занепаду і занепадницьких течій в минулому — декадансу на зламі 19-20 століть, маньєризму 16-17 століть, занепаду Римської імперії. Маніфест куртуазних маньєристівГурток вважає своїми попередниками поетів Парні́, Пу́шкіна тощо. Ідейним напрямом слугують настої вакхічних пісень чи рядки (російською):
Але історія знає чимало прикладів, коли засновники самі не дотримуються проголошених принципів і ідейного напрямку. Є й приклади, коли грандіозна обдарованість прихильників гуртка перероста обмеженість схоластичних принципів проголошеного напримку і буває відкинута талантами (Чехов і доба декадансу, Альбер Марке в гуртку «Фовістів»… [Дмитро Биков і орден куртуазних маньєристів ?]) Якщо правда, що після зникнення імперій повинні залишитися не руїни і братські поховання, а меланхолійні спогади, і література допомагає виникненню лише меланхолійних спогадів та путівників по столицях колишніх імперій, хай буде і орден куртуазних маньєристів. Громадянська позиціяБикова вважають опозиційно налаштованим до російської влади зокрема, через те, що він двічі відмовлявся від зустрічі із Путіним[6], а в грудні 2016 року підтримав засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]. Крім того, 21 лютого 2022 року Биков підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції «Ви будете прокляті!» паліям війни, в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною»[8][9]. Водночас, згідно з суб'єктивними оцінками, має імперські погляди щодо України[10]. Зокрема, у серпні 2019 під час виступу в Одесі Биков заявив: «Якщо Одеса буде існувати поза російським контекстом, роль її буде жалюгідною»[11]. Ця заява викликала шквал обурення серед українців, а на сайті Президента України створили петицію із закликом заборонити Дмитру Бикову перебувати на території України[12]. Згодом, у липні 2022 року, в інтерв'ю українському телеканалу FreeДом Биков заявив, що росіянам не потрібно каятися через війну проти України, а українських націоналістів назвав «дурнями»[13]. Неповний перелік друкованих творів Бикова (назви російською)
2013 року побачив світ складений Биковим список «100 книг, які повинен прочитати кожен»[14]. РодинаОдружений, дружина — Ірина Лукьянова, дитяча письменниця. В родині двоє дітей. Літературні премії Дмитра Бикова
Примітки
Посилання
|