Флягін (монітор)
Флягін — річковий монітор проєкту СБ-37 (тип «Желєзняков», також тип «Лєвачов»), броненосний артилерійський корабель прибережної дії ВМФ СРСР. Брав участь у Другій світовій війні. Особливості проєкту«Флягін» — один із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934—1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проєкт моніторів СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком. Історія корабляКораблі проєкту СБ-37 отримали імена моряків-учасників громадянської війни. «Флягін» названий на честь учасника громадянської війни в Росії Флягіна, що загинув у 1919 році на Балтиці під час боїв між червоним та британським флотами[2]. «Флягін» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 31 липня 1934 року. Спущений на воду у 1935 році. 30 грудня 1936 року прийнято на озброєння флоту, а через місяць увійшов до бойового складу Дніпровської військової флотилії[1]. 2 червня 1940 року корабель спустився по Дніпру з Києва до Одеси, куди після бойових навчань прибув на початку липня. 5 липня монітора включено до складу Дунайської військової флотилії. Але вже 17 липня включили до складу Пінської військової флотилії (ПВФ) та його повернули до Києва[1]. 22 червня 1941 року, перший день німецького вторгнення, «Флягін» зустрів на полігоні біля села Кальне під Києвом. З 27 червня до 11 липня монітор виконує бойові завдання на річках Прип'ять та Птич. У ці дні ПВФ розділили на окремі загони річкових кораблів для дій на різних ділянках фронту. «Флягін» опинився у Дніпровському загоні для дій на ділянці фронту Канів — Трипілля, тому корабель тоді залишив Прип'ять[1]. Починаючи з 31 липня монітор мав кілька безпосередніх вогневих контактів з ворогом біля сіл Трипілля та Халеп'я[1]. 8 серпня він прибув до Києва для вогневої підтримки 37-ї армії, яка у період 4 — 9 серпня відбивала перший штурм Києва, розпочатий 29-й армійським корпусом вермахта[3]. 22 серпня «Флягін» включено до складу Прип'ятьського загону річкових кораблів для прикриття мосту та переправи через Прип'ять у містечку Чорнобиль, через які відступали війська 5-ї армії Південно-Західного фронту[1]. 26 серпня «Флягін» разом з шпитальним судном «Каманін» успішно та без серйозних бойових пошкоджень прорвався на південь до Києва, минаючи село Окунінове[4], де з 23 серпня розташовувався плацдарм 6-ї німецької армії. У цьому прориві брали участь кілька інших кораблів ПВФ, більша частина з яких вимушена була під час бою повернути назад на північ або була потоплена супротивником. Тому вдалі дії монітора «Флягін» у такій ситуації були розцінені командуванням як ухилення від бою, а командир монітора, старший лейтенант Гулько О. Г., та військовий комісар були заарештовані особливим відділом ПВФ[1]. З 29 серпня до 14 вересня корабель своїм вогнем підтримує північний фланг Київського укріпрайону поблизу Межигір'я — Нові Петрівці, обстрілюючи ворожі позиції на ділянці Козаровичі — Глібівка — Димер[1]. 18 вересня, за наказом Військової Ради 37-ї армії, під час відходу радянських військ з Києва екіпаж підірвав свій монітор у районі Дарниця в Києві. 6 жовтня «Флягін» вивели із списків кораблів ВМФ[1]. Після визволення Києва від німців затоплений монітор було знайдено та піднято. Але його не ремонтували та не відновили як бойову одиницю. Подальша доля невідома[1]. Командири корабля
Див. також
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia