|
Утлегар Утле́гар (нід. uitleggen — «подовжувати») — додаткове рангоутне дерево, що служить продовженням бушприта вперед і вгору[1]. Іноді до утлегаря кріпиться його продовження — бом-утлегар. Утлегар разом з бушпритом служить для винесення вперед косих вітрил — кліверів. Той клівер, що розташований попереду інших кліверів і прикріплюється до снасті (бом-клівер-леєра), яка йде від топа фок-щогли до утлегаря, називається бом-клівером. По утлегарю пересувається клівер-ринг — кільце, до якого кріпляться фор-стень-штаг і друга пара утлегар-бакштагів. До кінця XVIII ст. під утлегарем кріпилася бом-блінда-рея, на якій піднімали пряме вітрило бом-блінд (також може називатися «бом-блінд-бовен», як на блінда-стеньзі)[2]. Шкоти бом-блінда йшли до блінда-реї. Утлегар кріпиться до бушприта за допомогою бушпритного езельгофта та/чи спеціальних залізних деталей (бугелів). Розтягується утлегар з боків утлегар-бакштагами і знизу, для врівноваження натяження штагів і леєрів фок-щогли, — утлегар-штагом (або мартин-штагом). Точно так само бом-утлегар укріплюється знизу бом-утлегар-штагами (від кінця бом-утлегаря до корпусу судна), а з боків — бом-утлегар-бакштагами (від кінця бом-утлегаря до борту судна). Утлегар-штаг і бом-утлегар-штаг можуть розпиратися донизу мартин-гіком, проходячи через його нок; а утлегар-бакштаги і бом-утлегар-бакштаги — вбоки вусами бушприта (блінда-гафелями). Частиною нерухомого такелажу утлегаря є також утлегар-перти, на яких стоять люди при кріпленні вітрил. Мають посередині розрубний огон, а в задніх кінцях вплеснені коуші. Огон наколочується на ноку, а коуші бензелями беруться до обухів бушпритного езельгофта. Між коушами і огоном на рівних відстанях робляться мусинги. Примітки
Джерела
|