Біза́нь-що́гла — третя щогла на судні[1], лічачи з носа (на деяких суднах друга чи четверта). На вітрильних суднах служить для несення прямої чи косої бізані, а також деяких інших вітрил.
Назва «бізань-щогла» є півкалькоюнід.bezaansmast, нім.Besanmast[2] (через рос.бизань-мачта), де елемент bezaan через ісп.mesana і порт.mezana сходить до лат.medianus («середній»)[3].
До назв складових рангоуту, такелажу і вітрильного озброєння бізань-щогли, розташованих нижче крюйс-марса, додається елемент бізань- (бізань-рея, бізань-рю, бізань-гафель, бізань-гік), до назв складових, розташованих вище марса, — елемент крюйс- (крюйс-марсель, крюйс-брамсель, крюйс-топсель, крюйсель-рея, крюйс-брам-рея тощо). Крюйс-марсель скорочено йменується крюйселем. Елемент крюйс- походить з німецької або нідерландської мови, де Kreuz (kruis) означає «хрест», а Kreuzmast (kruismast) — «задня щогла». Такою назвою щогла зобов'язана брасам своїх рей, що йдуть хрестоподібно (від лівих ноків до правих вант грот-щогли і від правих ноків до лівих вант)[4]. У Німеччині з XIX століття «бізань-щоглою» (Besanmast) називається тільки «суха» задня щогла (з косими вітрилами), у той час як щодо задньої щогли з прямими вітрилами вживається термін Kreuzmast. Крім того, словом Kreuzmast називають третю щоглу чотирищоглового барка (другу грот-щоглу), хоча браси її рей ідуть не хрестоподібно, а прямо до бізань-щогли. Така само термінологія існує і в нідерландській мові (відповідно bezaanmast і kruismast). До XIX століття елементи Besan і Kreuz були синонімами[5][6].
Рея для несення нижнього вітрила (бізані) на бізань-щоглі називається бізань-реєю, у разі використовування латинського вітрила вживається також назва бізань-рю, а рея для прямої бізані в цьому випадку називається зазвичай бегін-реєю (нід.begine, нім.Bagienrah, можливо, назва пов'язана з бегінками, що мало асоціюватися із «самотою» реї, відсутністю на ній вітрила).
Опис
Використовування третьої щогли засвідчено на великих давньогрецьких і римських кораблях (трієрах).
На великих галеонах XVI століття встановлювалася друга бізань (четверта щогла, лічачи з носа) — бонавентур-щогла (від фр.bon aventure — «добра пригода»). Як правило, мала латинське озброєння і меншу порівняно з бізанню висоту.
Як правило, бізань є третьою з носа щоглою (перші дві йменуються фок-щоглою і грот-щоглою). Проте, на деяких двощоглових суднах (кечах, йолах) кормова щогла йменується бізанню, оскільки вона значно нижче передньої (грот-щогли). На йолах бізань винесена дуже далеко за корму (за балер стерна): з метою підвищити керованість судна. На семищогловій шхуні «Томас В. Лоусон[en]» на момент побудови бізанню називалася третя з носа щогла, після спуску на воду назву перенесли на четверту щоглу, потім назву повернули третій (в останні місяці щогли йменовалися за днями тижня, таким чином третя щогла називалася «вівторок»)[7]. На деяких чотирищоглових суднах останню щоглу називають джи́гер-щоглою (англ.jigger-mast), так само іноді називається кормова щогла на двощоглових суднах, розташована позаду балера стерна[8].
↑Besan. www.dwds.de. Digitales Wörterbuch der deutschen Sprache. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. (нім.)
↑Karl Heinz Marquardt: Bemastung und Takelung von Schiffen des 18. Jahrhunderts. Delius Klasing, Bielefeld 1986, ISBN 3-7688-0526-3, S. 120.(нім.)
↑Friedrich Ludwig Middendorf: Bemastung und Takelung der Schiffe. Horst Hamecher, Kassel 1977, ISBN 978-3861955610, S. 20 (Nachdruck des Originals von 1903).(нім.)