|
Уроборос Уробо́рос, оробо́рос (від грец. ουρά — хвіст і грец. βορά — їжа, харч) — буквально, «той що пожирає (свій) хвіст» — міфологічний світовий змій, що обвиває кільцем Землю, схопивши себе за хвіст. Вважався символом нескінченного відродження, одним із перших символів нескінченності в історії людства[1][2][3], точне походження якого — історичний період і конкретну культуру — встановити неможливо[4]. Також було поширеним його зображення не у вигляді кільця, але у вигляді «вісімки» (∞). Один з символів алхімії. Попри те, що символ має безліч різних значень, найбільш поширене трактування описує його як репрезентацію вічності та нескінченності, а особливо — циклічної природи життя: чергування творення і руйнування, життя та смерті, постійного переродження й загибелі. Символ уробороса має багату історію використання в релігії, магії, алхімії, міфології та психології[3]. Одним з його аналогів є свастика — обидва цих стародавніх символи означають рух космосу[5]. Вважають, що в західну культуру цей символ прийшов зі Стародавнього Єгипту, де перші зображення згорнутої кільцем змії датовані періодом між 1600 і 1100 роками до н. е.; вони уособлювали вічність і всесвіт, а також цикл смерті та переродження[6]. Деякі з істориків вважають, що саме з Єгипту символ уробороса перекочував до Стародавньої Греції, де його стали використовувати для позначення процесів, які не мають початку і кінця[7]. Однак точно встановити походження цього символу важко, оскільки його близькі аналоги також трапляються в культурах Скандинавії, Індії, Китаю та Греції[6]. Символ згорнутої в кільце змії зустрічається в неявній формі в Месоамериці, зокрема, у Ацтеків. Попри те, що змії відігравали значну роль в їх міфології[8], питання прямого зв'язку пантеону ацтекських богів з уроборосом серед істориків залишається відкритим — наприклад, без будь-яких розгорнутих коментарів Розен називає Кетцалькоатля[9], а М. Лопес — Коатліке[10]. Інтерес до уробороса зберігався протягом багатьох століть — зокрема, помітну роль він відіграє у вченні гностиків[11], а також є важливим елементом (в метафоричному сенсі) ремесла середньовічних алхіміків, символізуючи перетворення елементів на філософський камінь, необхідний для трансформації металів у золото[12], а також уособлюючи хаос у міфологічному розумінні терміну[13]. У новітній час швейцарський психоаналітик К. Г. Юнг вкладав у символ уробороса новий зміст. Так, в ортодоксальній аналітичній психології архетип уробороса символізує темряву і саморуйнування одночасно з родючістю та творчою потенцією. Подальші дослідження цього архетипу знайшли найбільше відбиття в роботах юнгіанського психоаналітика Еріха Нойманна, який визначив Уроборос як ранню стадію розвитку особистості[14]. Стародавній Єгипет, Ізраїль і Греція Д. Бопре, описуючи появу зображень уробороса в Стародавньому Єгипті, стверджує, що цей символ зображали на стінах гробниць і позначали ним охоронця загробного світу, а також пороговий момент між смертю й переродженням[15]. Першу появу символу уробороса в Давньому Єгипті відносять приблизно до 1600 року до н. е. (за іншими даними — 1100 року[16])[17]. Згорнута в кільце змія, наприклад, висічена на стінах храму Осіріса в стародавньому місті Абідос[18]. Символ, крім іншого, був репрезентацією тривалості, вічності та/або нескінченності[19]. У розумінні єгиптян Уроборос був уособленням всесвіту, раю, води, землі та зірок — всіх наявних елементів, старих та нових[20]. Збереглася поема, написана фараоном Піанхі, в якій згадується Уроборос[21]. У. Беккер, кажучи про символізм змій як таких, зазначає, що євреї спрадавна розглядали їх як загрозливих, злих істот. У тексті Старого Завіту, зокрема, Змія зараховують до «нечистих» створінь; він символізує Сатану і зло загалом — так, Змій є причиною вигнання з раю Адама та Єви[22]. Деякі гностичні секти, наприклад, Офіти теж ставили знак рівності між Змієм з райського саду й уроборосом[23]. Історики вважають, що з Єгипту символ уробороса потрапив до Стародавньої Греції, де нарівні з Феніксом став уособлювати процеси, що не мають кінця та початку[7]. У Греції змії були предметом шанування, символом здоров'я, а також мали зв'язок із загробним світом, що знайшло відбиття у безлічі міфів і легенд. Саме слово «дракон» (дав.-гр. Draco) перекладається дослівно як «змій»[24]. Стародавній Китай Роберт Робертсон і Аллан Комбс відзначають, що в Стародавньому Китаї Уроборос називали «Zhulong» і зображали у вигляді істоти, яка поєднує в собі свиню та дракона, що кусає себе за хвіст. Багато вчених дотримуються погляду, що з часом цей символ зазнав значних змін і трансформувався в традиційного «китайського дракона», який символізує удачу[6]. Одні з перших згадок про уроборос як символ датовані 4200 роком до н. е.. Перші знахідки фігурок драконів згорнутих в кільце відносять до культури Хуншань (4700 — 2900 до н. е.). Одна з них, у формі повного кола, знаходилася на грудях покійника[25]. Також існує думка, згідно з якою з символом уробороса в старокитайській натурфілософії безпосередньо пов'язана монада, що зображає концепцію «інь та ян»[17]. Також для зображень уробороса в Стародавньому Китаї характерним є розміщення яйця всередині охопленого тілом змії простору. Припускають, що це світове яйце, створене самим Творцем[26]. «Центр» уробороса — згаданий простір усередині кільця — у філософії знайшов відбиття в понятті «дао», що означає «Шлях людини»[27]. Давня Індія У ведійській релігії та індуїзмі як одна з форм бога існує Шеша (або Ананта-шеша). Джанні Торн-Берд коментував зображення та опис Шеши у вигляді змії, що кусає себе за хвіст, вказуючи на її зв'язок з символом уробороса[17]. З давніх часів дотепер в Індії шанують змій (нагів) — заступників водних шляхів, озер і джерел, а також втілення життя та родючості. Крім того, нагі уособлюють неминущий цикл часу й безсмертя. За легендами, всі нагі є нащадками трьох зміїних богів — Васуки, Такшакі[en] та Шеши[28]. Зображення Шеши можна часто побачити на картинах, у вигляді згорнутої в клубок змії, на якій, схрестивши ноги, сидить Вішну. Кільця тіла Шеши символізують нескінченний кругообіг часу[29]. У ширшому трактуванні міфу величезна змія (на зразок кобри) мешкає в світовому океані й має сотню голів. Простір же, прихований масивним тілом Шеши, містить в собі всі планети Всесвіту[30]; якщо бути точним, саме Шеша й тримає ці планети своїми численними головами, а також виспівує хвалебні пісні на честь Вішну[31]. Образ Шеши, крім іншого, також використовували як захисний тотем індійські магараджі, оскільки існувало повір'я, ніби змій, що оперезав своїм тілом землю, охороняє її від злих сил[32]. Саме слово «Шеша» позначає «залишок», тобто те що залишається коли все створене вертається у форму первинної матерії[33]. На думку Клауса Клостермайєра, філософське тлумачення образу Шеши дає можливість зрозуміти історію з точки зору філософії індуїзму, згідно з якою вона не обмежується планетою Земля або окремо взятим Всесвітом: існує незліченна безліч всесвітів, у кожній з яких постійно розгортається своя власна історія[34]. Германо-скандинавська міфологія Як пише Лінда Фубістер[35] в германо-скандинавській міфології форму уробороса приймає Йормунґанд (яку також називають «Мідгардським змієм» або «Мідгардсормом», богинею зла) — самиця[36][37] величезного змієподібного дракона, одна з дітей бога Локі та велетки Анґрбоди. Коли батько та ватажок асів Одін дізнався від норн що в Йормунґанд схована смерть Тора — він відправив її на дно морське. В океані Йормунґанд розрослася до таких великих розмірів, що змогла оперезати своїм тілом землю й вкусити себе за хвіст — саме тут, у світовому океані, вона буде перебувати більшу частину часу аж до настання Раґнарьока, коли повинна буде в останній битві зустрітися з Тором[38]. Скандинавські легенди містять опис двох зустрічей змії й Тора до Раґнарьоку. Перша зустріч відбулася, коли Тор вирушив до короля гігантів, Утґарда-Локі, щоб витримати три випробування фізичної сили. Перше із завдань було підняти королівського кота. Хитрість Утґарда-Локі полягала в тому, що насправді то була Йормунґанд, перетворена в кішку; це сильно ускладнювало виконання завдання — єдиним, чого зміг досягти Тор, було змусити тварину відірвати одну лапу від підлоги. Король гігантів, втім, визнав це як успішне виконання завдання й розкрив обман. Ця легенда міститься в тексті «Молодшої Едди»[36]. Другий раз Йормунґанд і Тор зустрілися, коли останній разом з Гиміром вирушили на риболовлю. Як наживку використовували бичачу голову. Коли човен Тора пропливав над змією, та відпустила хвіст і вчепилася в наживку. Боротьба тривала достатньо довго. Тору вдалося витягнути голову чудовиська на поверхню — він хотів уразити її ударом Мьйольніра, однак Гимір не витримав вигляду змії, що корчилась в агонії, й перерізав волосінь, давши Йормунґанд пірнути від них в безодню океану[36]. Під час останньої битви (Раґнарьока), загибелі Богів, Тор і Йормунґанд зустрінуться востаннє. Вибравшись зі світового океану, змія отруїть своєю отрутою небо і землю, змусивши водні простори ринути на сушу. Тор відіб'є голову чудовиську, проте сам зможе відійти лише на дев'ять кроків — отрута пирскне з тіла чудовиська й вб'є його[9]. Гностицизм і алхімія У вченні християнських гностиків Уроборос був символом кінцівки матеріального світу. Один з ранніх гностичних трактатів «Pistis Sophia»[en] давав таке визначення: «матеріальна темрява є великий дракон, що тримає хвіст у роті, за межами всього світу й оточуючи весь світ»[6]; згідно з цим самим твором, тіло містичної змії має дванадцять частин (символічно пов'язаних з дванадцятьма місяцями). У гностицизмі Уроборос уособлює одночасно й світло (agathodaemon — дух добра), й темряву (kakadaimon — дух зла). Тексти, виявлені в Наг-Хаммаді, містять ряд відсилань до уроборостичної природи створення та розпаду усієї світобудови, що безпосередньо пов'язані з великим змієм[39]. Образ згорнутого в кільце змія відігравав помітну роль в гностичному вченні — наприклад, на його честь були названі кілька сект[11]. Середньовічні алхіміки використовували символ уробороса для позначення множинності «істин»; так, на різних ксилографіях XVIII століття його зображували практично на кожному з етапів алхімічного дійства. Частим було також зображення уробороса разом з філософським яйцем[en] (одним з найважливіших елементів для отримання філософського каменю)[6]. Алхіміки вважали уробороса відбиттям циклічного процесу, в якому нагрівання, випаровування, охолодження та конденсація рідини сприяють процесу очищення елементів і перетворення їх у філософський камінь або в золото[12]. Для алхіміків Уроборос уособлював цикл смерті й переродження, однієї з головних ідей учення; змій, що кусає себе за хвіст, уособлював закінченість процесу трансформації, перетворення чотирьох елементів[40]. Таким чином, Уроборос являв «opus circulare» (або «opus circularium») — протягом життя, те, що буддисти називають «Бхавачакра», Колесо буття[41]. У цьому сенсі те, що символізував уроборос мало вкрай позитивний зміст, воно було втіленням цілісності, повноти життєвого циклу[18]. Згорнутий в кільце змій окреслював хаос і стримував його, тому його сприямали як «prima materia»; Уробороса часто зображували двоголовим і/або зі здвоєним тіло, таким чином він уособлював єдність духовності та тлінності буття[13]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
