Ятрохімія

Ятрохі́мія (від грец. ἰατρός — лікар) — напрям у природничих науках та медицині 16-18 століть, представники якого розглядали процеси, що відбуваються в організмі, як хімічні явища, хвороби — як результат порушення хімічної рівноваги і ставили задачу пошуку хімічних засобів їхнього лікування. Творцем і яскравим представником ятрохімії був Парацельс.[1]

Розвиток ятрохімії, яка набула найбільшого поширення у Німеччині та Нідерландах, окрім Парацельса пов'язаний з діяльністю Я. Б. ван Гельмонта, лікаря й анатома Ф. Бое (Сільвіуса, 1614-72), який сформулював основні положення ятрохімії і відкрив при Лейденському університеті першу хімічну лабораторію для аналізів. Представники ятрохімії приділяли особливу увагу вивченню процесів травлення, а також статевих та інших залоз; розрізняли «кислотні» і «лужні» хвороби. Власне кажучи, ятрохімія підводила наукову (хімічну) основу під теорію гуморальної патології.

Критикуючи ятрохімію, Роберт Бойль вказував, що хімія має самостійну задачу «визначення складу речовин, що дозволить збагатити і медицину». Зігравши позитивну роль у боротьбі з догмами схоластичної середньовічної медицини, ятрохімія у 2-й половині 18 ст. перестала існувати як напрямок у медицині.

Література

  • Йатрохимики и йатрофизики // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  •  Iatrochemistry . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 14. 1911. (англ.)

Посилання

Див. також

Виноски

  1. ↑ Фізична та колоїдна хімія. / Гомонай В. І. — Вид. 3-те.: Підручник для ВНЗ. — Вінниця: Нова Книга, 2014. С. 12. ISBN 978-966-382-505-2


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.