Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС
Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною (УПС, англ. Partnership and co-operation agreement between the European communities and their member states, and Ukraine) — угода між Європейськими співтовариствами і їх державами-членами з одного боку та Україною з другого боку. Підписана 16 червня 1994 та ратифікована законом України N 237/94-ВР від 10 листопада 1994. Це була перша угода, підписана ЄС з країнами колишнього Радянського Союзу. Оскільки УПС стосується справ Співтовариства, питань як виключної, так і спільної компетенції держав-членів ЄС, вона з боку ЄС має бути ратифікована не лише (трьома) Європейськими Співтовариствами[1], але також і всіма країнами-учасницями. Тривалий процес ратифікації Угоди державами-членами закінчився лише на початку 1998 року; отже, УПС набула чинності 1 березня 1998 року. Для розв'язання проблеми, зумовленої збільшенням із 1 січня 1995 року чисельності держав-членів ЄС до 15, було підписано Додатковий протокол з Україною від 10 квітня 1997 року, за яким Австрія, Фінляндія та Швеція стали членами УПС поряд з першими дванадцятьма країнами-учасницями. Після того як Україна та країни-члени ЄС ратифікували УПС, Рада та Комісія на спільному засіданні 26 січня 1998 року домовились про тимчасове застосування Додаткового протоколу щодо офіційного набуття ним чинності. Склад
Примітки
Див. такожДжерела та література
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia