Народився 27 червня1915 року в селі Середній Майдан нинішнього Надвірнянського району в селянській родині Лук'яна Триняка. Дідо Петра Лук'яновича — Іван Васильович Триняк був колишнім війтом села Середній Майдан. Батько — Лук'ян. У сім'ї, окрім Петра, було ще 9 дітей: Анна (нар. 1909), Іван (нар. 1910), Афія (нар. 1911), Дмитро (нар. 1913), Василь (нар. 1918), Марія (нар. 1921), Михайло (нар. 1925), Ольга (нар. 1927), Софія (Зоня, нар. 1928)[1] Петро, Марія, Василь, Зоня були тісно пов'язані з діяльністю УПА. Марія пропала безвісти в 1944 році разом з чоловіком і донькою, Василь військовим трибуналом НКВС СРСР у 1950 році засуджений на 25 років позбавлення волі і 5 років поразки в правах з конфіскацією майна. Софія (Зоня), наймолодша дитина в сім'ї, була вістовою Середньомайданського куща УПА. Їй вдалося уникнути покарання, однак спіймали її чоловіка Івана Вовчука, вояка УПА, і осудили на 25 років позбавлення волі[1].
Журнал успішності Петра Триняка за 8 клас навчання в Державній українській гімназії м. Станіславова
Із встановленням радянської влади у вересні 1939 року шестикласова школа у с.Гаврилівка була реорганізована в початкову. Директором її було призначено Триняка Петра Лук'яновича[2].
У 1940 році вступив до Станіславської педагогічної школи.
У 1943 році покинув інститутське навчання і вступив до УНС в Чорному лісі. Після вишколу в Чорному Лісі у підстаршинській школі на полонині Малиновище поблизу с. Маняви Петра призначають до куреня «Сивуля» командира на псевдо «Іскра» (Дячишина Ігора). За кмітливість, спритність та мужність, виявлену в боях проти німців за Чорний Ліс отримує повстанське псевдо «Чайка»[1].
Під час переходу лінії фронту влітку 1944 року чотовий «Чайка» без жодних втрат переводить свій відділ. На початку осені того ж року перебирає керівництво сотнею у курені командира «Іскри» — «Сивуля»[1]. Сотня «Чайки» мала три чоти: «Міська» (Михайло Уштан, с. КейданчКоломийського району), «Зелений» (колишній командир Угорської армії) і «Крук» (Іван Федорак, с. Пнів)[3].
