Тонкопалий гекон

? Тонкопалий гекон
Гекон довгоногий
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) — Зауропсиди (Sauropsida) Підряд: Ящірки ((Lacertilia) Інфраряд: Gekkota Родина: Геконові (Gekkonidae) Підродина: Справжні гекони (Gekkoninae) Рід: Тонкопалий гекон
Біноміальна назва
Tenuidactylus (Szczerbak & Golubev, 1984)
Посилання
Вікісховище: Tenuidactylus Віківиди: Tenuidactylus EOL: 4500445

Тонкопалий гекон (Tenuidactylus) — рід геконів родини геконових (Gekkonidae). Станом на 2024 рік описано 8(9) видів[1]. Поширені в Південно-Західній, Центральній та Південно-Східній Азії. Мешканці пустель, аридних передгір'їв та гір.

Опис

Це дрібні та середнього розміру гекони загальною довжиною до 18 см, більшу половину якої складає хвіст. Пальці довгі, викривлені, 2 або 3 останні фаланги стислі з боків й з'єднані один з одним під кутом. Пальці з боків не мають бахроми з рогових зубчиків. Знизу пальці вкриті одним рядом підпальцевих пластинок. Зіниці вертикальні із зазубреними краями. Преанальні та стегнові пори розвинені тільки в самців. Преанальні пори не відокремлені проміжком від стегнових, вони розташовані майже по прямій лінії[2][3].

Тулуб зверху та з боків вкрито однорідною, більш-менш зернистою дрібною лускою, між якою в деяких видів розташовані великі, часто опуклі й ребристі луски або горбки. Голова зверху вкрита численними дрібними, округлими, злегка опуклими лусочками. Сегментація хвоста виражена добре. Невисокі хвостові горбки широко стикаються між собою в півкільцях одного сегменту, оточені 1—2 дрібними горбками й дрібною лускою[2][3].

Основний фон забарвлення верхньої сторони тіла, як правило, світло-сірий або піщаний. Візерунок витриманий у темно-охристих та коричневих тонах і складається на спині з 4—7 поперечних темних смуг, на хвості — з 7—12 смуг[2][3].

Поширення

Представники роду поширені в Південно-Західній, Центральній та Південно-Східній Азії. 2 види ендемічні [1] [4].

Особливості біології

Представники роду населяють глинясті та кам'янисті пустелі, напівпустелі, аридні передгір'я та гори до висоти 2300  м н. р. м. Часто трапляються в населених пунктах біля будівель та помешкань людини. Активні з березня по лютий залежно від погодних умов та місцевості, а також під час відлиг у теплі зими[2][5].

Живляться різноманітними безхребетними, переважно комахами, павуками та багатоніжками[2][5].

Тонкопалі гекони належать до яйцекладних плазунів. Самиці відкладають, як правило, 1—2 яйця в травні—червні. Зазвичай роблять 2 кладки за сезон[2][5].

Систематика

Рід описаний у 1984 році українським герпетологом Н. Н. Щербаком і російським герпетологом М. Л. Голубєвим. Раніше представники роду в різний час включали до складу родів Cyrtopodion та Gymnodactylus[3][6].

Станом на 2024 рік описано 8(9) видів[1][4]:

• Tenuidactylus bogdanovi — Гекон Богданова
• Tenuidactylus caspius — Гекон каспійський
• Tenuidactylus dadunensis
• Tenuidactylus elongatus
• Tenuidactylus fedtschenkoi — Гекон туркестанський
• Tenuidactylus longipes — Гекон довгоногий
• Tenuidactylus microlepis
• Tenuidactylus turcmenicus — Гекон туркменський
• Tenuidactylus voraginosus

Джерела. Примітки

1. The Reptile Database: Tenuidactylus
2. Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 130—159)
3. Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 37—40)
4. RepFocus: Tenuidactylus
5. Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 94—103)
6. Щербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984.  — № 2 — С. 50—56

Література

• Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 37—40). — ISBN 5-98092-007-2
• Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 94—103)
• Щербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984.  — № 2. — С. 50—56
• Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 130—159)

Посилання

• RepFocus: Tenuidactylus
• The Reptile Database: Tenuidactylus

Портал «Біологія»