Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого I ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня
| Почесна грамота Кабінету Міністрів України
|} Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини»; Орден Христа Спасителя[1]; Посол Миру[2]
1991—1992 — завідувач зовнішньоекономічного відділу Київського фонду культури;
1992—1993 — директор Київського фонду культури;
1993—1997 — Голова правління АКБ «Незалежність»;
з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова);
1999—2000 — лінгвістичний центр «Berlitz Miami», США;
2003—2014 — працював в апараті Верховної Ради України;
з 2007 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав науковий ступінь кандидата культурології, доктора філософії;
з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв'язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв[4];
з 2016 — професор Кафедри Артменеджменту та івент технологій[9].
26.01.2019 — присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету Китайської Народної Республіки.[15]
10.09.2020 — увійшов до складу Атестаційної колегії Міністерство освіти і науки України.[16]
31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова — головного мистецького вишу Таджикистану.[17]
11 червня 2021 року — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України[6]
12 жовтня 2021 року — обраний Головою Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8]
Громадська діяльність
з 2006 — президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»[18];
з 2012 — президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні[19];
31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова.[22]
11 червня 2021 року — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України[6]
12 жовтня 2021 року — обраний Головою Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8]
2021 ріку — обраний членом Президії Всеукраїнськоі Спілки ректорів закладів вищої освіти та призначений відповідальним за діяльність закладів вищої освіти культури
З 2023 року член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО
Ректор НМАУ
У вересні 2018 переміг на виборах ректора консерваторії, випередивши Юрія Чекана та попереднього ректора — Володимира Рожка[23], і 13 листопада 2018 року призначений ректором за контрактом, як такий, що пройшов за конкурсом,[24] того ж дня новообраного ректора представив Міністр культури України Євген Нищук.[25]
На посаді ректора розпочав довгоочікуваний ремонт даху приміщення[26], підписав угоду про співробітництво з Університетом міста Хеншуй в Китаї, в рамках якої передбачене відкриття консерваторії у Хеншуї за участі НМАУ, співробітництво у підготовці музичних кадрів та матеріальна допомога[27][28].
У травні 2020 року завершив ремонт даху та заміну вікон в основній будівлі Академії. Також у травні 2020 року було отримано ліцензію від Міністерства освіти Китаю щодо створення Міжнародної академії музики і мистецтв ім. П. І. Чайковського в КНР[29].
Автор понад 20 публікацій з своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»)[4].
Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.
Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п'ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.
Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів[33].
Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол № 12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП № 000082) присвоєно вчене звання професора.[34]
Українська етнокультурологічна енциклопедія: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2013. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2014. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика // Підручник. Київ, 2015. 160 с.[33]
Відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Указ Президента України від 20.01.2006, № 40/2006 «Про відзначення державними нагородами»)[35];
«Посол миру» [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] — удостоєний 2005 під час спільної конференції Всесвітньої федерації миру і Української ради миру;
Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини».[36]
Почесна відзнака Міністерства культури та мистецтв України — указ № 513 від 16.07.2003;
Орден «Христа Спасителя» — указ № 50 УПЦ від 15.05.2001;
Подяка Київського міського голови (24.06.2003, № 14561);
Заслужений діяч мистецтв України (Указ Президента № 27/2015 від 22.01.2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»)[5];
Пам'ятний орден до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС «За мужність» — за співпрацю та допомогу в Україні (25.04.2016, Виконавчий комітет Славутицької міської ради)[39];
2024 — Почесна грамота Кабінета Міністрів України за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку української культури, високий професіоналізм та активну волонтерську діяльність[45]
Тимошенко М. О.// Науковий та інноваційно-інвестиційний потенціал України / [ред. рада : Патон Б. Є., Возіанов О. Ф., Голембієвська Т. М. та ін.]. — К., 2013. — С. 93, 169. — ISBN 978-966-96823-2-1;
↑green. 30 років потому. greencross.org.ua. Процитовано 29 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
