Тимошенко Максим Олегович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимошенко.
Максим Олегович Тимошенко (20 квітня 1972, Київ) — український науковець-культуролог і мистецтвознавець, громадський діяч, хоровий диригент. Доктор філософії, професор, президент екологічної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні,[3] член ради директорів міжнародного Зеленого Хреста (з жовтня 2017). Професор Академії керівних кадрів культури і мистецтв,[4] Заслужений діяч мистецтв України.[5] З 11 червня 2018 по 1 серпня 2018 — в.о. ректора, а з 13 листопада 2018 — ректор Музичної академії України ім. Чайковського, член-кореспондентом Національної академії мистецтв України.[6], член атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України у 2021—2023 р.[7], Голова Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8],
Життєпис
Народився 20 квітня 1972 року в Києві.
- 1990 — закінчив Київську спеціалізовану музичну школу-інтернат ім. Лисенка за спеціальністю хорове диригування (клас Виноградової Е. О., Мисько В. І.);
- 1991 — вступив до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (викладач — Заболотна В. І.);
- 1994 — вступив до Київського економічного університету (магістр «Ділового адміністрування», 1996).
- 2012 — закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв.
- 1991—1992 — завідувач зовнішньоекономічного відділу Київського фонду культури;
- 1992—1993 — директор Київського фонду культури;
- 1993—1997 — Голова правління АКБ «Незалежність»;
- з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова);
- 1999—2000 — лінгвістичний центр «Berlitz Miami», США;
- 2003—2014 — працював в апараті Верховної Ради України;
- з 2007 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
- у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав науковий ступінь кандидата культурології, доктора філософії;
- з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
- з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
- з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв'язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв[4];
- з 2016 — професор Кафедри Артменеджменту та івент технологій[9].
- 27 квітня 2017 року рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно вчене звання професора кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.[10]
- З 3 січня 2018 року — Проректор з міжнародних зв'язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
- З 11 червня 2018 року і до 1 серпня 2018 — в.о. ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.[11][12] Зняття з посади стало несподіванкою для багатьох і викликало обурення, зокрема акції протесту під стінами Мінкульту.[13][14].
- 26.01.2019 — присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету Китайської Народної Республіки.[15]
- 10.09.2020 — увійшов до складу Атестаційної колегії Міністерство освіти і науки України.[16]
- 31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова — головного мистецького вишу Таджикистану.[17]
- 11 червня 2021 року — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України[6]
- 12 жовтня 2021 року — обраний Головою Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8]
Громадська діяльність
- з 2006 — президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»[18];
- з 2012 — президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні[19];
- у 2013 — обраний дійсним членом Української технологічної Академії по відділенню «Екологія» з присвоєнням звання Академіка;
- з 2014 — Обраний дійсним членом Української академії наук;
- 2 жовтня 2017 обраний членом ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста — екологічної організації при ООН[20];
- З травня 2019 року — співголова оргкомітету Всеукраїнської відкритої музичної олімпіади «Голос Країни»[21].
- З липня 2019 року — співголова оргкомітету Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. Прокоф'єва.
- 31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова.[22]
- 11 червня 2021 року — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України[6]
- 12 жовтня 2021 року — обраний Головою Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8]
- 2021 ріку — обраний членом Президії Всеукраїнськоі Спілки ректорів закладів вищої освіти та призначений відповідальним за діяльність закладів вищої освіти культури
- З 2023 року член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО
Ректор НМАУ
У вересні 2018 переміг на виборах ректора консерваторії, випередивши Юрія Чекана та попереднього ректора — Володимира Рожка[23], і 13 листопада 2018 року призначений ректором за контрактом, як такий, що пройшов за конкурсом,[24] того ж дня новообраного ректора представив Міністр культури України Євген Нищук.[25]
На посаді ректора розпочав довгоочікуваний ремонт даху приміщення[26], підписав угоду про співробітництво з Університетом міста Хеншуй в Китаї, в рамках якої передбачене відкриття консерваторії у Хеншуї за участі НМАУ, співробітництво у підготовці музичних кадрів та матеріальна допомога[27][28].
У травні 2020 року завершив ремонт даху та заміну вікон в основній будівлі Академії. Також у травні 2020 року було отримано ліцензію від Міністерства освіти Китаю щодо створення Міжнародної академії музики і мистецтв ім. П. І. Чайковського в КНР[29].
На посаді ректора вручив звання почесного професора Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського Рікардо Муті[30], Пласідо Домінго[31] та Джек Ма[32].
Наукова діяльність
- Автор понад 20 публікацій з своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»)[4].
- Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.
- Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п'ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.
- Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів[33].
- Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол № 12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП № 000082) присвоєно вчене звання професора.[34]
Публікації
- Гуманітарні аспекти державної культурної політики сучасної України [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Трансформація освіти і культура: традиції та сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-творчої конференції, Одеса–Київ–Варшава, 2–3 травня 2012 р. К., 2012. С. 95;
- Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.]: Автореф. дис. … канд. культурології: 26.00.01. К., 2012. 20 с.;
- Персоніфікація композиторської творчості як спосіб усвідомлення та презентації ціннісного культурного досвіду // Культура і сучасність. К., 2013. № 1. С. 99–104;
- До питання про національно-стильові чинники в культурно-мистецькому просторі // Культура і сучасність. К., 2014. № 1. C. 77–82.
- Українська етнокультурологічна енциклопедія: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2013. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
- Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2014. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
- Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика // Підручник. Київ, 2015. 160 с.[33]
Відзнаки
- 2024 — Почесний громадянин Києва[46]
Примітки
Посилання
Джерела
- Хто є хто в Україні — К.:"К. І. С.", 2006.- с.963;
- Кияни. Біографичній словник.- Київ: «Фенікс», 2004.- с. 370, іл.;
- Імена України 2007.- К.: Фенікс, 2007.- с. 509;
- Тимошенко М. О. [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Почесні імена України — еліта держави / [ред. кол.: Драч І. Ф., Матвієнко В. П., Саблук П. Т. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2013. — Т. ІІ. — С. 303. — ISBN 978-966-2457-08-7;
- Тимошенко М. О.// Науковий та інноваційно-інвестиційний потенціал України / [ред. рада : Патон Б. Є., Возіанов О. Ф., Голембієвська Т. М. та ін.]. — К., 2013. — С. 93, 169. — ISBN 978-966-96823-2-1;
- Тимошенко М. О. [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Науковці України — еліта держави / [ред. колегія: Патон Б. Є., Бар'яхтар В. Г., Шевченко В. П., Цимбалюк В. І. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2015. — Т. IV. — С. 301. — ISBN 978-966-2457-15-5.
- Тема дня. Максим Тимошенко [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
|
|