|
Терка (Польща)
Терка (пол. Terka) — село в Польщі, у гміні Солина Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Давнє село на межі етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Населення — 204 особи (2011[1]). ІсторіяПоселення існувало в 1463 р. як шляхетська власність Балів. У документі 1526 р. згадується в селі піп. У 1530 р. документуються 5 дворищ, млин, піп і солтис. В I пол. XVI ст. село було на волоському праві і входила в склад володінь Балів. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.  У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1880 р. в селі було 365 мешканців (у 55 будинках; 312 греко-католиків, 37 римо-католиків і 16 юдеїв), у 1900 р. — 425, у 1910 р.— 495. У 1919-1939 рр. село входило до Ліського повіту Львівського воєводства. В 1921 р. в селі було 77 будинків і 460 мешканців. У 1930-1932 рр. задля латинізації та полонізації українців у Терці збудовано мурований костел. На 01.01.1939 у селі було 680 жителів (570 українців-грекокатоликів, 90 українців-римокатоликів, 10 поляків і 10 євреїв)[2]. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства. Після Другої світової війни польська влада почала терор проти українців. У червні 1946 р. Польське військо насильно виселило до СРСР більшість українців, застреливши при цьому 19-річного юнака. У відповідь боївка Служби Безпеки УПА 4 липня заарештувала чотирьох осіб, запідозрених у доносах репресивним комуністичним органам, а п’ятий був застрелений при спробі втечі. 6 липня в село прибули карателі під командуванням капітана Зуберта з 36-ї Команди 8-го відділу прикордонних військ з Вовковиї, побили жінок і дітей, пограбували і понищили хати, а 43 жителів узяли заручниками і погнали під конвоєм у Вовковию. СБ тим часом переслухала затриманих; двоє (один з них поляк, а другий — українець) визнали вину, розповіли передану інформацію і були повішені 7 липня в селі з табличками на грудях: покарані як агенти більшовизму — ворога польського і українського народів. 8 липня повернулися карателі під командою Зуберта і застрелили чи спалили живцем щонайменше 12 українців, спалили 23 господарства, а 21 заручника (14 жінок і 7 дітей) загнали в хату Дудки і спалили їх живцем, обливши бензином і підпаливши хату та закидуючи її гранатами і розстрілюючи з автоматів. Всього, різним способом було вбито коло 30-ти жителів села.[3] Після екзекуції польські прикордонники вивезли з села всіх поляків. Решту українців у 1947 р. в ході операції Вісла депортовано на понімецькі землі Польщі в села в околиці Старгарду[4], а Осипа Вайду і Василя Вайду ув’язнено до концтабору в Явожні. У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства. Церкви У 1489 р. вперше згадується василіанський монастир, який знаходився на північній околиці села, що й досі називається Монастир, при монастирі була церква. Монастир був закритий у 1780 р., а на його місці залишилась мурована каплиця, знищена після виселення українців. Перша відома церква Св. Пророка Іллі в селі була дерев'яною, побудована в 1781 р. Згодом у 1911 р. на її місці побудована нова мурована, яка згоріла в 1914 р., відбудована в 1922 р. В 1957 р. польською владою розібрана. Частина будівельних матеріалів використана місцевими жителями для будівництва стаєн для худоби.[5] Місцева греко-католицька парафія належала до 1924 року до Балигородського деканату, опісля — до Тіснянського деканату Перемишльської єпархії. До парафії належали також філія в с. Буковець і прихід з с. Полянки. ДемографіяДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
Пам’ятки
Примітки
Джерела
|
_-_centrum.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
