Та, що біжить по хвилях (фільм, 1967)
«Та, що біжить по хвилях» (болг. «Бягаща по вълните», рос. Бегущая по волнам) — спільний радянсько-болгарський художній фільм 1967 року, режисера Павла Любимова за мотивами однойменного роману (в українському перекладі «Стрімкіша за хвилі») письменника Олександра Гріна. СюжетПіаніст Гарвей (Сава Хашимов), який їде на гастролі (і шалено від них втомлений), виходить з вагона поїзда на маленькій станції, щоб купити сигарет. Там він дізнається у продавчині, що вигадані Олександром Гріном міста існують насправді і до них легко доїхати, просто сівши в автобус. Піаніст залишається на пероні, кидаючи у поїзді, що відходить, свого продюсера, і пішки йде до Лісса. Вранці він уже на місці. Там на березі моря він зустрічає дивну дівчину — Біче Сенієль (Маргарита Терехова), в яку закохується з першого погляду. Потім він знайомиться з власником вітрильника «Та, що біжить по хвилях» капітаном Гезом (Ролан Биков) і як пасажир вирушає в плавання. Під час плавання корабель робить зупинку в Дагоні і бере на борт кількох пасажирок. Після сварки з п'яним капітаном, який образив дівчину, Гарвея силоміць садять в шлюпку і залишають одного в нічному морі. Перед задрімавшим на хвилях Гарвеєм з'являється прекрасна дівчина, схожа на Біче (хоча вона і каже йому, що вона не Біче, а Фрезі Грант), і веде розмову з ним. Дівчина-видіння передбачає йому зустріч з пароходиком, який його врятує, і з дівчиною на ім'я Дейзі. Так все і відбувається… У ролях
Знімальна група
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia