|
Сіробаба Микола Васильович
Микола Васильович Сіробаба (*25 квітня 1944, с. Межиріч, Сумська область) — український живописець і графік. Член Національної спілки художників України (1983). Народний художник України (2017). Чоловік художниці Віри Іванівни Сіробаби-Климко. ЖиттєписНародився Микола Сіробаба 25 квітня 1944 року в славному історичним та гончарним минулим селі Межиріч Лебединського району Сумської області. Там пройшли його дитячі та шкільні роки. Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (1974). Педагоги з фаху — Володимир Ненадо, Йосип Карась, Віктор Віхтинський. Після закінчення інституту переїхав до міста Суми, де в 1974—1985 роках працював на Сумському заводі електронних мікроскопів — займався дизайном, промисловою графікою і готувався захищати дисертацію[1]. З 1975 року — постійний учасник обласних, республіканських, всесоюхних, зарубіжних та міжнародних виставок. Член Спілки художників України з 1983 року. Перша персональна виставка відбулася у Сумах в 1985 році. Голова Сумської обласної організації НСХУ в 1991—1997 роках[2]. Основними темами творів Миколи Сіробаби є слав’янські образи, міфологія, картини, присвячені творчості відомих письменників: Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Антона Чехова, Михайла Булгакова тощо. В своїх роботах Микола Сіробаба звертається також до митців епохи відродження: картини «Діалог з Ботічеллі», «Заповіт Рафаеля», «Що приховав Мікеланджело»[3]. Роботи художника зберігаються в музеях України, Росії, Казахстану, Болгарії та у приватних колекціях. Вибрані твори«Заповідник» (1987), «Заоніжжя» (1989), «Біль душі» (1990), «Мить і вічність» (1992), «Оберіг» (1997), «Ноктюрн кохання» (2000), «Із життя А. П. Чехова» (2003), «Лист у дитинство» (2005), «Вікна моєї пам'яті» (2007), «Містичні видіння» (2008). Персональні виставки
Музеї, в яких зберігаються твори художника
Відзнаки
Література
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
