|
Сінна площа (станція метро)59°55′38″ пн. ш. 30°19′14″ сх. д. / 59.92722° пн. ш. 30.32056° сх. д.
Сінна площа (рос. Сенная площадь) — станція Московсько-Петроградської лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Технологічний інститут» і «Невський проспект». Станція відкрита 1 липня 1963 у складі ділянки «Технологічний інститут» - «Петроградська». Найменування отримала через розташування під однойменною площею. До липня 1992 мала назву «Площа Миру». Технічна характеристикаКонструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 55 м) Вестибюлі і пересадкиСпочатку наземний вестибюль планувалося в перспективі вбудувати в будівлю готелю, для чого був підірваний храм Спас-на-Сінній (у 2003 році в пам'ять про знесену церкву була споруджена каплиця біля метро), хоча на фундамент храму заходить лише лівий край сходів вестибюля. У 1981 році над ним збиралися надбудувати будівлю Ленінградського аеровокзалу, а з 2007 року планується вбудувати вестибюль в торговий центр «Пік». Виходи на Сінну площу, Садову вулицю, вулицю Єфімова, до Московського проспекту, провулку Бринько, Гривцова, Спасського провулку, Сінному ринку. Спочатку побудована як пілонна станція укороченим центральним залом, проте у 1991 було проведено реконструкцію станції у зв'язку з будівництвом переходу на станцію «Садова» і заділу для переходу на станцію «Спаська» , в результаті чого центральний зал було подовжено майже вдвічі, а прохід між четвертим і п'ятим пілонами до поїздів до станції «Парнас» було замуровано стіною. Похилий хід тристрічковий, починається з північного торця станції. Перехід на станцію «Садова», споруджено у 1991, починається з центру залу крутими сходами, верхній майданчик якого знаходиться над коліями в бік станції «Купчино», далі починається пішохідний тунель, що закінчується сходами до верхнього ескалаторного залу. Перехід є найдовшим в Петербурзькому метрополітені. Перехід на станцію «Спаська», споруджено у 2008 році, починається сходами з південного торця станції. ОздобленняСпочатку станція була оздоблена виключно кахельною плиткою: пілони дрібною сіро-кремовою, колійні стіни — синьою. Назва станції підкреслювалась розміщеною у глухому торці станції написом «СРСР оплот миру». Лампи, що освітлюють центральний зал і платформи, приховані за карнизами люверсних решіток, виконаних з аннодованного металу. В результаті проведеної реконструкції в 1991 році було перекладено підлогу, пілони переоздоблені: плитка замінена на білий мармур, проте, економічні проблеми не дозволили виконати передбачені проектом декоративні барельєфи на пілонах. У 2008 році, у зв'язку з відкриттям переходу на станцію «Спаська» , асфальтову підлогу на платформах було замінено на граніт, повторно покладено підлогу центрального залу, а в південному торці було виконано мозаїчне панно «Три століття Санкт-Петербургу» (художники С. Н . Рєпін, В. В. Сухов, І. Г. Уралов, Н. П. Фомін). Композиція примикає до переходу і розвиває тему трьох століть петербурзького зодчества. Зображені в мозаїці гіпертрофовані капітелі трьох архітектурних стилів і розміщений вище текст із зазначенням історичних найменувань міста гармонійно з'єднує ці станції. Ресурси Інтернету
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
