Сім вершин

Decade Volcanoes
Деналі (6168 м)
Деналі
(6168 м)
Монблан (4810 м)
Монблан
(4810 м)
Ельбрус (5642 м)
Ельбрус
(5642 м)
Еверест (8848 м)
Еверест
(8848 м)
Вінсон (4892 м)
Вінсон (4892 м)
Мапа «Семи вершин» (насправді дев'яти, залежно від визначення)


Сім вершин — найвищі вершини семи частин світу (Північна та Південна Америка умовно рахуються окремо). При прив'язці вершин до континентів (материків), окремо рахуються Європа та Азія. Залежно від визначення меж континентів список вершин може змінюватися

«Клуб семи вершин»

Північна сторона Евересту

Сходження на найвищі вершини всіх континентів розглядається як альпіністський виклик і зараховує учасників цих сходжень у неформальне об'єднання альпіністів — «Клуб семи вершин». В альпіністських колах існує два списки найвищих вершин континентів: «Список Басса» і «Список Месснера». Першим альпіністом, який сходженням 30 квітня 1985 року на Еверест підкорив сім найвищих вершин континентів став американець Річард Басс — започаткував список свого імені — «Список Басса».[в 1][1] Через рік, канадський фотограф і альпініст Патрік Морров[en], доповнив перелік із семи вершин, піднявшись 7 травня 1986 року на найвищу гору Австралії і Океанії Пунчак-Джая — започаткував список названий іменем легендарного італійського альпініста Райнгольда Месснера — «Список Месснера»,[в 2][2] він же був першим альпіністом, хто підкорив найвищі вершини за обома списками.

Гора Аконкагуа

Престижнішим варіантом програми 7 вершин визнається «Список Месснера». За даними альпіністського сайту,[3] на якому ведеться статистика сходжень, станом на грудень 2011 року 235 альпіністів, в тому числі 33 жінки, повністю завершили цю програму, першою з яких була японка Табеї Дзюнко,[4] 348 спортсменів піднялися на всі 7 вершин хоча б по одному із варіантів,[4] 122 альпіністи виконали обидва варіанти програми 7 вершин.[4]

В даний час все більше число людей з різних країн світу прагнуть зійти на найвищі вершини всіх континентів Землі.

Гора Деналі з північного сходу

У вересні 2002 року, піднявшись на вершину Карстенс, був зарахований у «Клуб семи вершин» 34-річний американець Ерік Вейхенмейєр[en]. Він — єдиний альпініст, який не бачив жодної із вершин, на яку піднімався, тому що сліпий. Ерік стоїть 103 у списку підкорювачів, включаючи обидва варіанти: Карстенса і Костюшко.[5][6]

На початку грудня 2006 року словенець Даво Карнічар[en] після лижного спуску із Масиву Вінсон, став першою людиною, яка спустилася на лижах із всіх семи вершин континентів планети.[4][7]

Найстарішою людиною, що піднялася на всі 7 вершин по варіанту Карстенса, став японець Такао Араима, який 18 лютого 2010 року підкорив Кіліманджаро у віці 74 роки.[4][8]

Наймолодшою людиною, що піднялася на всі 7 вершин за обома варіантами, став американець Джордан Ромеро, 24 грудня 2011 року у віці 15 років, він піднявся на найвищу вершину Антарктиди Масив Вінсон.[4][9][10][11]

Список Басса і Месснера

Кіліманджаро
Північна сторона Ельбрусу
Сім вершин
Зображення Вершина Висота (м) Масив Континент Країна СБ СМ Перше
сходження
Еверест 8848 Гімалаї Азія Непал Непал, КНР КНР ✔ ✔ 01953-05-2929 травня 1953 [в 3]
Аконкагуа 6962 Анди Південна Америка Аргентина Аргентина ✔ ✔ 01897-01-1414 січня 1897 [в 4]
Деналі 6168 Кордильєри Північна Америка США США (Аляска) ✔ ✔ 01913-06-077 червня 1913 [в 5]
Кіліманджаро
(Вулкан Кібо) 		5892 Масив
Кіліманджаро 		Африка Танзанія Танзанія ✔ ✔ 01889-10-066 жовтня 1889 [в 6]
Ельбрус 5642 Кавказ Європа Росія Росія ✔ ✔ 01874-07-2020 липня 1874 [в 7]
Масив Вінсон 4892 Елсворт Антарктида — ✔ ✔ 01966-12-1717 грудня 1966 [в 8]
Пунчак-Джая
(Піраміда
Карстенса) 		4884 Гори Маоке Австралія і Океанія Індонезія Індонезія — ✔ 01962-02-1313 лютого 1962 [в 9]
Косцюшко 2228 Австралійські
Альпи 		Австралія Австралія Австралія ✔ — 01840-02-1515 лютого 1840 [в 10]

Варіанти списків

Австралія

Найвища вершина континентальної Австралії — гора Косцюшко (2228 м). Якщо ж розглядати всю Австралійську плиту, найвищою точкою виявиться Пунчак-Джая (4884 м) на острові Нова Гвінея.

Європа

В залежності від різних визначень кордонів європейського континенту, кавказьку вершину Ельбрус (5642 м) відносять чи не відносять до Європи. В іншому випадку, найвищою точкою Європи вважається Монблан (4810 м) в Альпах.

Сім других вершин

Сім других вершин

Крім списку «Сім вершин», існує список «Сім других вершин» (англ. Seven Second Summits[en]).

Сім других вершин
Зображення Вершина Висота (м) Масив Континент Країна
Чоґорі (К2) 8611 Каракорум Азія Пакистан Пакистан, КНР КНР
Охос-дель-Саладо 6893 Анди Південна Америка Аргентина Аргентина, Чилі Чилі
Гора Лоґан 5959 Гори Святого Іллі Північна Америка Канада Канада
Дихтау 5204 Кавказ Європа Росія Росія
Кенія 5199 Гора Кенія Африка Кенія Кенія
Гора Тирі 4852 Елсворт Антарктида —
Пунчак-Мандала* 4760 Гори Маоке Австралія і Океанія Індонезія Індонезія
Таунсенд 2209 Австралійські Альпи Австралія Австралія Австралія

∗ Інколи другою вершиною Австралії і Океанії вважають гору Пунчак-Трикора (4750 м) на острові Нова Гвінея в горах Маоке, це пояснюється тим, що гірські вершини тут мало вивчені і остаточні висоти при детальних вимірах можуть змінитися.

В залежності від різних визначень кордонів європейського континенту, кавказьку вершину Дихтау (5204 м) інколи не відносять до Європи. В цьому випадку, найвищою другою вершиною Європи буде Монблан-де-Курмайор (4748 м) в Альпах. Якщо цю вершину віднести до масиву Монблан, то такою вершиною буде Дюфур (4634 м) гірського масиву Монте-Роза в Пеннінських Альпах.

3 січня 2012 року італієць Ганс Каммерландер[en] став першою людиною, яка піднялася на всі вершини цього списку.[12] [13]

Порівняння вершин

Порівняння висот «Сім Вершин» [«Список Басса» (!) і «Список Месснера» (^)] з восьмитисячниками (*) і «Сім других вершин» [«Список Басса» (?) і «Список Месснера» (~)].

Див. також

Виноски

Монблан і озеро Пассі
  1. ↑ «Список Басса» називають ще «Варіантом Костюшко».
  2. ↑ «Список Месснера» називають ще «Варіантом Карстенса».
  3. ↑ Перші підкорювачі гори Еверест: Едмунд Гілларі і Тенцинґ Норгей.
  4. ↑ Перший підкорювач Аконкагуа: Матіас Зурбріґґен.
  5. ↑ Перші підкорювачі гори Деналі: Вальтер Гарпер, Генрі Карстенс, Гудсон Стук і Роберт Татум.
  6. ↑ Перші підкорювачі Кіліманджаро: Ганс Майєр і Людвіг Пуртшелер.
  7. ↑ Перші підкорювачі гори Ельбрус: Флоренс Гров[en], Горас Волкер, Фредерік Гарднер, Петер Кнубел, Ахія Соттаєв.
  8. ↑ Перші підкорювачі Масиву Вінсона: Ніхолас Клінч, Пете Схенінг, Барри Корбет, Йогн Еванс, Вільям Лонг.
  9. ↑ Перші підкорювачі Піраміди Карстенса: Генріх Гаррер, Альберт Гузенга, Рассел Кіппакс, Філіп Темпл[en].
  10. ↑ Перший підкорювач гори Косцюшко: Павло Стшелецький.

Примітки

Пунчак-Джая (Піраміда Карстенса)
  1. ↑ «Клуб 7 вершин». Статистика: список Костюшко («Список Басса»). Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 1 квітня 2012.
  2. ↑ «Клуб 7 вершин». Статистика: список Карстенса (Список Месснера). Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  3. ↑ The highest mountains on the seven continents [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  4. ↑ а б в г д е The 7summits statistics: the Carstensz Pyramid list [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Процитовано 31-03-2012 (англ.)
  5. ↑ 7 вершин: проект і історія. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 1 квітня 2012.
  6. ↑ Статистика «Клубу 7 вершин». Ерік Вейхенмейєр [Архівовано 10 листопада 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  7. ↑ Статистика «Клубу 7 вершин». Даво Карнічар [Архівовано 16 червня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  8. ↑ Статистика «Клубу 7 вершин». Такао Араима [Архівовано 10 вересня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  9. ↑ Статистика «Клубу 7 вершин». Джордан Ромеро [Архівовано 30 травня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  10. ↑ 15-річний Джордан Ромеро подолав сім найбільших вершин світу. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  11. ↑ 15-річний американець підкорив найвищі вершини світу. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  12. ↑ Hans Kammerlander Website [Архівовано 30 травня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)
  13. ↑ Casimiro, Steve (6 січня 2012). Hans Kammerlander Completes “Second Seven Summits”. adventure journal. Архів оригіналу за 21-07-2013. Процитовано 01-04-2012. (англ.)

Посилання