Сухий Індол

Сухий Індол
44°58′55″ пн. ш. 35°02′35″ сх. д. / 44.981944444444° пн. ш. 35.043055555556° сх. д. / 44.981944444444; 35.043055555556
Витікджерело Тамара, розташоване біля підніжжя гори Лиса, або Машук в східній частині Головного пасма Кримських гір
• координати44°58′55″ пн. ш. 35°02′35″ сх. д. / 44.981944444444° пн. ш. 35.043055555556° сх. д. / 44.981944444444; 35.043055555556
• висота, м75
ГирлоМокрий Індол
• координати45°10′12″ пн. ш. 35°01′46″ сх. д. / 45.17° пн. ш. 35.0295° сх. д. / 45.17; 35.0295
Країни:Україна Україна
РегіонАвтономна Республіка Крим
Довжина53 км
Площа басейну:156 км²
Середньорічний стік0,22 м³/с
Мапа

Сухий Індо́л, Куру́-Індо́л[2] (крим. Quru İndol, крим. quru - «сухий») — річка в північно-східному Криму, довжиною приблизно 53 км, з площею басейну 156 км². Середня витрата води в річці — 0,22 м³/с, обсяг стоку — 6,93 млн. м³[3].

Сухий Індол маловодна річка, тільки в паводки доносить воду до Мокрого Індола[4]. Витік річки — джерело Тамара, розташоване біля підніжжя гори Лиса, або Мачука[5] в східній частині Головного пасма Кримських гір. Тече по балці Мухаль-Узень[6], на північ від автодороги Р23 Сімферополь — Феодосія приймає зліва струмок Такете-Су[7]. Нижче села Привітне річка практично зникає, формально впадаючи в Мокрий Індол у селі Відродження[8]. Існує також думка, що Сухий Індол повинен впадати в Сиваш[9].

На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року річка підписана Куруандал і, судячи з карти, тече в Сиваш[10]. Але вже на мапі 1842 року Куро-Індол зникає у Нового Карабаю[11]. На триверстовій мапі 1865—1876 року пересихаюча Куру-Індол впадає в Індол уже в Карабаї[12]. Час закріплення за річкою сучасної назви поки не встановлено — на кілометровій карті Генштабу Червоної армії 1941 року, в якій назви та інші виправлення на планах дані на липень 1941 року, підписаний Сухий Індол[13].

Примітки

  1. ↑ GEOnet Names Server — 2018.
  2. ↑ Короткий словник «Крим. Географічні назви». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Рескомводгосп АРК. Сухий Індол. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 28 березня 2016. [Архівовано 2013-08-23 у Archive.is]
  4. ↑ Орталанскій струмок. Архів оригіналу за 1 березня 2013. Процитовано 28 березня 2016. [Архівовано 2013-03-01 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Джерела Криму. Джерело Тамара. Архів оригіналу за 7 серпня 2013. Процитовано 28 березня 2016. [Архівовано 2013-08-07 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Атлас гірського Криму. Карта східного Криму від Білогірська до Судака, C0. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
  7. ↑ Атлас. Подорожуємо по гірському Криму. Вид. НВЦ Союзкарта, 2010 р ISBN 978-966-1505-08-6 Стор. 11
  8. ↑ Село Відродження на картах
  9. ↑ Річки північного і північно-східного схилу гір. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Карта Мухіна 1817 року.
  11. ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р.
  12. ↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865—1876. Лист XXXIII-14-d
  13. ↑ /map-krym_genshtab1941/?x=35.030758&y=45.107043 Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941 р.

Посилання

Література

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.