Байбуга

Байбуга
Річка Байбуга у Феодосії в місці впадання в Чорне море
45°01′55″ пн. ш. 35°10′56″ сх. д. / 45.032016° пн. ш. 35.182275° сх. д. / 45.032016; 35.182275
ВитікСхили Головного пасма Кримських гір
• координати45°01′55″ пн. ш. 35°10′56″ сх. д. / 45.032016° пн. ш. 35.182275° сх. д. / 45.032016; 35.182275
ГирлоФеодосійська затока
• координати45°03′02″ пн. ш. 35°23′16″ сх. д. / 45.050494° пн. ш. 35.387735° сх. д. / 45.050494; 35.387735
Країни:Україна Україна
РегіонАвтономна Республіка Крим
Довжина20 км
Площа басейну:111 км²
Середньорічний стік0,35 м³/с
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Бай-Буга.

Байбуга (Бай-Буга[2], Овр. Баубуга[3], крим. Bay Buğa) — річка на сході Криму. Починається джерелом поблизу села Ключове (Феодосійський район) і впадає в Феодосійську затоку Чорного моря в межах міста Феодосії[4].

Вододілом між Байбуга і річками Південного берега Криму є протяжна з південного сходу на північний захід гора Клементьєва (Узун — Сирт) і височина Тепе-Оба. Річка порівняно маловодна, тому для підвищення її водності з 1876 року почалися роботи з заліснення водозбірного басейну, переважно кримською сосною.

Лівий приплив Байбуги — пересихаючий потік в яру Чобан-Чокрак[2] довжиною 8 км, бере початок між хребтами Кучук-Егет і Біюк-Егет[2].

Одну назва з річкою носили раніше два розташованих на ній села: Ближня Бай-Буга (в 1945 році перейменовано в Ближнє) та Дальня Байбуга (включено до складу сусіднього села Насипне).

В 1904 році на водозборі Байбуги біля підніжжя пагорба Паша-Тепе було відкрито джерело Паша-Тепе, який подібний за змістом хлористого і сірчанокислого натрію до «Єсентуки № 20». Висока якість мінеральної води було відзначено золотою медаллю на Міжнародній виставці в Бельгії ще в 1916 році. Під час подій 1917 і наступних років свердловина була запущена, але потім відновлена ​​в 1925 році, отримавши нову назву — «Феодосійська».

Цікаві факти

  • Біля села Насипне та у місті Феодосія річку перетинає автошлях Р23 (автомобільний шлях регіонального значення на території України, Сімферополь — Феодосія).

Примітки

  1. ↑ GEOnet Names Server — 2018.
  2. ↑ а б в Генеральний штаб // Феодосія // Україна Республіка Крим // Система координат 1942 р.[недоступне посилання]
  3. ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXIII, лист: 14. Показаны территории: Таврической губернии
  4. ↑ Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 29


Річка Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.