uk %D0%A1%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BA-%D0%90%D1%80%D0%B5%D1%85%D1%82%D0%B0 %D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%B0 %D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

Сусак-Арехта Андріана Іванівна
Сусак-Арехта Андріана Іванівна;
Молодший сержант
	; Андріана Сусак-Арехта разом із сином на Марші захисників України, Київ, 2021
Загальна інформація
Народження	9 грудня 1987 (37 років) ; Вербовець, Косівський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Київський національний лінгвістичний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Псевдо	Малиш
Військова служба
Роки служби	2014—2015; 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт; Бої за Щастя;
	Сусак-Арехта Андріана Іванівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сусак.

Сусак-Арехта Андріана Іванівна^[2] (нар. 9 грудня 1987, с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківщина) — українська військовослужбовиця; учасниця російсько-української війни з 2014 року; молодша сержантка запасу Збройних сил України; голова Жіночого ветеранського руху.

Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (2019) та орденом «Народний Герой України». Псевдо — «Малиш».

Життєпис

Народилася 9 грудня 1987 року^[1] в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківщини. Бабуся Андріани відбула заслання в Сибіру, оскільки її брат був вояком УПА. Андріана закінчила Київський національний лінгвістичний університет за спеціальністю «перекладач з англійської»^[3]. Працювала перекладачкою у фармацевтичній компанії^[4].

2013—2014 років брала активну участь у Революції гідності. У травні 2014 року записалася доброволицею в батальйоні «Айдар». Входила до складу штурмової групи, за званням – молодша сержантка^[2]. Офіційно обіймала посаду «начальниці швейного цеху з ремонту та пошиву речового майна». Брала участь у боях за Луганський аеропорт та боях за Щастя^[3].

2015 року, на п'ятому місяці вагітності, разом зі своїм чоловіком Максимом звільнилася з «Айдару», народила сина, і наприкінці 2016 року подружжя переїхало до Києва^[5].

2015 року брала активну участь в адвокаційному громадському проєкті «Невидимий Батальйон», 2017 року знялася у фільмі «Невидимий Батальйон»^[6]. 2019 року — співзасновниця Жіночого ветеранського руху, в організації відповідала за напрямок дипломатії^[3], займалася питаннями постачання зброї зі США до України^[7]. Отримала стипендію ім. Богдана Радченка та 2020 року закінчила Києво-Могилянську академію як магістр із публічного управління та адміністрування^[3].

2 грудня 2022 року стало відомо, що Андріана отримала важке поранення^[8]^[7].

Родина

Чоловік — Максим Арехта, професійний військовий з підрозділу Сил спеціальних операцій. Познайомилися на фронті, коли служили в батальйоні «Айдар», почалися зустрічатися після боїв під Металістом та боїв за Щастя^[5]. 2015 року Андріана народила сина Макара^[3]^[1].