Стоколос

Стоколос
1. Bromus tectorum, 2. Bromus secalinus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Надтриба: Triticodae
Триба: Bromeae
Dumort.
Рід: Стоколос (Bromus)
Scop.
Вікісховище: Bromus

Стоколос[1], бромус[2], стоколоса[1] (Bromus L.) — рід однорічних або багаторічних рослин з родини злакових (Poaceae).

Види

За даними спільного енциклопедичний інтернет-проєкт із систематики сучасних рослин Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List» рід містить 169 прийнятих видів (докладніше див. Список видів роду стоколос)[3].

В Україні до 20 видів. Найпоширеніші:

  • Стоколос безостий (Bromus inermis Leyss.), росте в усій Україні, багаторічна рослина з кореневищем до 80 — 150 см завдовжки, посухо- і морозостійка; вирощують як добру кормову рослину для коней, великої рогатої худоби, овець, кіз;
  • Стоколос польовий (Bromus arvensis L.), бур'ян на полях і к. шляхів, досить часто в лісових та лісостепових смугах;
  • Стоколос житній (Bromus secalinus L.), польовий бур'ян (частіше в посівах жита), в лісових і лісостепових смугах б. м., часто заходить у степ долинами річок;
  • Стоколос м'який (Bromus hordeaceus).

Поширення та середовище існування

Ростуть на лісових галявинах, луках, степах, по балках, як звичайний бур'ян на городах.

Практичне використання

Насіння стоколоса збирали і готували киселі, каші, бовтанки, юшки.[4]

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Bromus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. ↑ Список видів роду Bromus. The Plant List. Королівські ботанічні сади в К'ю, Міссурійський ботанічний сад. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 09.08.2022.
  4. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.87

Посилання