Стоколос безостий

Стоколос безостий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Стоколос (Bromus)
Вид:
Стоколос безостий (B. inermis)
Біноміальна назва
Bromus inermis
Синоніми

Bromopsis inermis

Стоколос безостий[1], стоколоса гладка[1] (Bromus inermis) — рослина родини тонконогові (Poaceae). Кормова рослина.

Морфологічна характеристика

Поширена багаторічна кореневищна верхова злакова рослина.

Розрізняють 4 типи стоколосу безостого: степовий, лісостеповий, лучний північної нечорноземної смуги, лучний південної нечорноземної смуги. Стоколос безостий — рослина озимо-ярого типу.

Високі стебла за сприятливих умов вирощування досягають висоти 120–150 см. Листя шорсткувате або голе, піхва листка на більшій частині замкнена коротким тупим язичком. Завдяки високій врожайності (300–400 ц/га) і облистненості, що пояснюється наявністю в травостої вегетативних пагонів, стоколос безостий займає одне з перших місць серед сінокісних злакових. Характеризується підвищеною посухостійкістю. Більшість коренів розміщена в шарі ґрунту 0 — 30 см, а окремі корені проникають углиб його на 1,5—2 м і більше. Суцвіття — розкидиста волоть. Насіння велике, має високу схожість.

Повного розвитку досягає на другому році життя, за сприятливих умов дає високі врожаї протягом 10—12 років і більше. Відростає рано навесні, дає два укоси. На родючих ґрунтах при достатній вологості вихід сіна становить 60—70 ц/га, насіння 7—10 ц/га.

Практичне використання

Введена в культуру в 1860 р. селянами Воронезької губернії (с. Студений Колодязь). Використовують переважно для створення багаторічних сіножатей і пасовищ із сумішей з нещільнокущових трав. Росте в заплавах річок і на наносних ґрунтах, схилах балок.

Стоколос висівають у травосумішах із злаковими і бобовими травами. Особливо підходить він для висівання з еспарцетом і люцерною на схилах. Сіють одночасно з озимими або рано навесні. За звичайної рядкової сівби норма висіву стоколосу становить 18—20 кг/га, у сумішах 8—10 кг/га. В Україні широко районовано сорти стоколосу Козаровицький, Полтавський 30, Дніпровський. Заслуговує на увагу збір і розмноження місцевих дикоростучих екотипів.

Поширення

Природний ареал

Натуралізація

Культивування

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Bromus inermis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

Джерела

  • Основные сельскохозяйственные культуры [Основні сільськогосподарські культури]. Проект «Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их болезни, вредители и сорные растения» ((рос.)) . Процитовано 29.05.2015.
  • Bromus inermis на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
  • Bromus inermis в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)