Стоколос м'який

Стоколос м'який
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Стоколос (Bromus)
Вид:
Стоколос м'який (B. hordeaceus)
Біноміальна назва
Bromus hordeaceus

Стоколос м'який[1], бромус м'який[1], стоколоса жмиця[1], стоколоса мягка[1] (Bromus hordeaceus L.) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae). лат. hordeaceus — «що нагадує ячмінь». Синонім Bromus mollis L.

Опис

Одно- чи дворічники. Стебла до 70 см, зазвичай висхідні. Округлі листки, нерівномірно зубчасті, листові пластинки 16 × 0,8 см, плоскі, запушені. Волоть щільна, від (2) 4 до 15 см. Колоски до 16 мм, від яйцевидих до лінійно-еліптичних. Зернівки від 6 до 7 мм в довжину. Цвітіння і плодоношення з березня по червень.

Поширення

Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс. Азія: Кіпр; Сирія; Туреччина; Китай; Тайвань; Пакистан. Кавказ: Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя, Дагестан, європейська частина [зх.]. Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова. Україна [вкл. Крим]; Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція [вкл. Крит]; Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Румунія; Сербія; Словенія; Франція [вкл. Корсика]; Португалія [вкл. Мадейра]; Гібралтар; Іспанія [вкл. Балеарські острови, Канарські острови]. Натуралізований та культивований в деяких інших країнах. Живе на луках.

Практичне використання

Насіння стоколоса збирали і готували киселі, каші, бовтанки, юшки.[2]

Галерея

Див. також

Примітки

  1. а б в г Bromus hordeaceus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева. Дикі їстівні рослини України / Київ. Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.87

Джерела