Стара Гнилиця

село Стара Гнилиця
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Чугуївський район
Тер. громада	Малинівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63140050030010660
Облікова картка	Стара Гнилиця
Основні дані
Засноване	1701
Колишня назва	Гнилиця, Іванівка
Населення	799
Площа	4,63 км²
Густота населення	172,57 осіб/км²
Поштовий індекс	63541
Телефонний код	+380 5746
Географічні дані
Географічні координати	49°44′5″ пн. ш. 36°41′16″ сх. д. / 49.73472° пн. ш. 36.68778° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	107 м
Водойми	р. Гнилиця
Відстань до; районного центру	23 км
Найближча залізнична станція	Гракове
Відстань до; залізничної станції	18 км
Місцева влада
Адреса ради	63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, с-ще Малинівка, вул. Соїча, 5
Сільський голова	Дерека Валерій Федорович
Карта
	Стара Гнилиця
	Стара Гнилиця
Мапа

Стара Гнили́ця (в минулому — Іванівка) — село в Україні, у Малинівській селищній громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 799 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Старогнилицька сільська рада.

Географія

Село Стара Гнилиця знаходиться на березі річки Гнилиця ІІ, у Старогниличанського водосховища. Вище за течією на відстані 4 км розташоване село Ртищівка, нижче за течією примикає село Скрипаї.

Через село проходить залізниця, є зупинний пункт 20 км.

Історія

Село засноване в 1701 році.^[1]. На початку називалося Іванівкою.^[2]

За даними на 1864 рік у власницькому селі Гнилиця Шелудківської волості Зміївського повіту, мешкало 1201 особа (579 чоловічої статі та 622 — жіночої), налічувалось 105 дворових господарств, існували православна церква та винокуренний завод, відбувалось 2 ярмарки на рік^[3].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1403 осіб^[4].

Економіка

Молочно-товарна ферма.
«Надія», агрофірма, ТОВ.
Фермерське господарство «Дружба».

Об'єкти соціальної сфери

Школа.
Будинок культури.
Фельдшерсько-акушерський пункт.

Відомі люди

Литвинов Василь Іларіонович (1(14).01.1911 — 26.10.1984) — уродженець села, учасник Другої світової війни, старшина, повний кавалер ордена Слави (І ст. — 10.04.1945, ІІ ст. — 09.09.1944, ІІІ ст. — 23.12.1943). Інші нагороди: два ордени Червоного Прапора (14.05.1945, 31.05.1945), орден Вітчизняної Війни І ст. (18.10.1944), орден Червоної Зірки (05.07.1944), кілька медалей.

Примітки

↑ Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.
↑ http://dalizovut.narod.ru/filaret/fila4_37.htm
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1528)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)