Борщівка (Ізюмський район)
Борщі́вка — село в Україні, входить до складу Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області. Населення становить 1292 особи. До 2020 орган місцевого самоврядування — Борщівська сільська рада.
ГеографіяСело Борщівка розташоване на правому березі річки Волоська Балаклійка. Вище за течією на відстані 5 км є село Бригадирівка, нижче за течією на відстані 6 км — місто Балаклія. ІсторіяСело Борщівка засноване у 1818 році. В 1905 році у селі почав працювати цегляний завод. З виробленої ним цегли побудували нову кам'яну церкву та будівлі двох земських шкіл. У 20-ті роки ХХ ст. було 569 домогосподарств, в яких проживала 3571 особа.[1] Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 786 людей[2] (за іншими даними — щонайменше 1106 жертв[3]). Друга світова війна забрала життя 331 односельця.[1] 18 січня 1942 року у бою під Борщівкою загинуло 33 бійці 253-ї стрілецької дивізії РА[4]. У післявоєнний період село почало відбудовуватися. Були створені два колгоспи — Червоний Перекоп та Червона Нива, які пізніше були перейменовані у колгоспи імені Мікояна та імені Берія. У 1953 році колгоспи об'єднали в один колгосп — імені Жданова.[1] Наприкінці 70-х років керівником колгоспу став І. М. Перерва, який вивів господарство на одне з кращих у районі. В селі були побудовані тваринницькі ферми, заправна станція ГСМ, 15 будинків для працівників господарства, їдальня. У 1985 році побудована нова будівля школи. В 1989 році село було газифіковане на 90 %.[1] У 1991 році був побудований 32-квартирний будинок. Збудовані нові майстерні, склади, мельниця, олійний завод.[1] В 2005 році було створене ТОВ АФ «Борщівське».[1] 26 березня 2022 року село було окуповане російськими військами. За період окупації населення зменшилося, станом на 1 січня 2025 року в ньому фактично проживало 672 особи. Виїхали із села протягом окупації 185 осіб, повернулись — 81 особа. За час війни в селі були пошкоджені 25 домоволодінь. 18 січня 2025 року через влучання по житловій забудові БпЛА «Шахед» було пошкоджено ще 15 будинків, господарські споруди, автівки.[1] НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1194 особи, з яких 544 чоловіки та 650 жінок[5]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1281 особа[6]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
ЦеркваЗ «Историко-статистического описания Харьковской епархии» преосвященного Філарета (Гумільовський Д. Г.) дізнаємося, що в 1829 року була побудована Вознесенська церква, а 1913 року прихожанами була побудована кам'яна церква (архітектор В. М. Покровський), що було, очевидно пов'язано з руйнуванням давнішої. Нова церква також була Вознесіння Христового. Ця церква була зруйнована в роки німецько-радянської війни. Економіка
Об'єкти соціальної сфери
Пам'яткиЄ пам'ятник воїнам-визволителям, пам'ятник жертвам голодомору 1932-33 рр.
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
