|
Стара Вижівка
Стара́ Ви́жівка (XIX ст. — Вижба; до 1946 р. — Стара Вижва) — селище на північному заході Полісся, над річкою Вижівка (притока Прип'яті), центр Старовижівської селищної громади Ковельського району Волинської області. Відстань до облцентру становить 112 км і проходить в основному міжнародним автошляхом М19. ГеографіяСтаровижівська Об'єднана територіальна громада знаходиться у північно-західній частині Волинської області. До складу ОТГ входять 16 населених пунктів та саме селище Стара Вижівка. Рельєф регіону рівнинний з нахилом в північному напрямку. Територія заліснена більш як на 32,5 відсотка, площі лісів займають 38,0 тисячі гектарів, сільськогосподарських угідь — 57,0 тисячі гектарів, в тому числі 28,0 тисячі гектарів — площа ріллі. Територією Старовиживщини протікають річки Прип'ять, Турія, Вижівка, Лють, Кизівка, є 29 озер, в основному карстового походження. В регіоні в умовах великої вологості та високого рівня підґрунтових вод утворилися в основному дерново-підзолисті, дерново-глеєві та супіщані ґрунти. У промисловому відношенні з корисних копалин найбільше значення мають пісок, торф, глина, сапропель, розпочата розробка та видобування фосфоритів. На території чудового поліського краю збереглися унікальні куточки флори та фауни, де утворено 3 загальнозоологічних заказники, збережено 13 пам'яток природи, у тому числі — вікові лісові масиви на території Кримненського та Дубечненського лісництв. ІсторіяЄ певні дискусії щодо першої письмової згадки про Вижву. Одні вчені вважають, що перша писемна згадка про селище Вишега, вона ж Вижва, датується червнем 1099 року. Жили тут люди й раніше, про що свідчать археологічні знахідки доби бронзи, та знайдено поселення часів Київської Русі. Інші вчені вважають, що перша згадка про Вижву датується початком XVI ст. Про історію селища розповідають експозиції краєзнавчого музею, де зберігається цінний матеріал з історії, культури та археології краю. В музеї зберігаються документи про те, як у свій час землями володіли литовські князі Сангушки, князь Курбський, польська королева Бона Сфорца (перша половина—середина XVI ст.), розповідається про тяжке життя поліських селян, які займались в основному землеробством та ремісництвом. Стара Вижівка входила до складу Вижівського маєтку (разом з містечком Вижва та селами Брідки, Мельники, Рудка) в другій половині XVIII—середині ХІХ ст. Починаючи з 1739 р. ковельським староством, куди входив і вижівський маєток, володів князь Димитр Іполіт Яблоновський. За «Гербівником» А. Бонецького, він отримав його від батьків першої дружини Катерини Шембек в 1739 р. Після смерті першої дружини Д. Яблоновський одружився вдруге з Юзефою Мичельскою, яка після смерті в 1788 р. Д. Яблоновського утримувала прибутки від вижівського маєтку. Станом на 1798 р. прибутки з містечка та сіл і надалі отримувала княгиня Юзефа Яблоновська, вдова Д. Яблоновського (1706—1788 рр.). Містечко належало князеві, пізніше — княгині, але міщани залишалися особисто вільними. Доходи із сіл Брідки, Мельники, Рудка, Стара Вижівка у 80-х роках XVIII ст. складалися з таких основних елементів: панщина (тягла або піша), чинш, оренда корчми (могла бути з млином), толока, перевезення зерна до р. Буг, данина (медом, хмелем, пряжею). Лише від села Стара Вижівка доходи отримувалися по усіх цих категоріях, від інших сіл — тільки за деякими[2]. Наприкінці XVIII ст. в результаті поділів Польщі Волинь увійшла до складу Російської імперії. Становище мешканців краю переважно залишилося без змін. У 1847 р. було проведено інвентарну реформу на Волині, що вплинуло і на становище селян Старої Вижівки. За люстрацією маєтку у 1849—1858 рр. Стара Вижівка (тоді село) продовжувало бути частиною вижівського маєтку (з містечком Вижва, селами Брідки, Рудка, Чевель, Мельники). Перевірку проводив люстратор 3-го округу Волинської губернії Згорський. Його листування з губернським люстратором Шумовим дає підстави стверджувати про чисельні зловживання з боку орендатора помістя, а також незнання селян своїх прав та невміння боротися за них. Зокрема, Шумов відмітив, що селяни обкладені платежем за пасовища, хоча користування ними повинно було бути безплатним. За відомостями від 28 вересня 1858 р., в маєтку (разом з селами) було 216 селянських господарств: 114 — тяглих, 85 — напівтяглих (або піших), 1 — городник, 1 — бобиль (829 чоловіків та 800 жінок (разом 1629 повнолітніх людей)); а також 2 господарства однодворців (1 — городник, 1 — бобиль (2 чоловіки та 2 жінки)); 13 господарств відставних солдатів (5 чоловіків, 8 жінок). Таким чином, населення сіл Стара Вижва, Брідки, Рудка, Чевель, Мельники становило разом близько 1 630 людей. Селяни та міщани маєтку вживали менше алкоголю, ніж в середньому по Волинській губернії в цей час. Загалом по Волині одна корчма чи шинок припадали на 230 селян та міщан. У Вижівському маєтку цей показник був удвічі меншим: на одну корчму припадало 462 селяни та міщанина, що може свідчити про нижчий рівень вживання алкоголю, ніж загалом по губернії[3]. Вперше район як адміністративна одиниця був утворений 17 січня 1940 року із центром у с. Седлище і мав назву Седлищенський, а 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР його перейменовано в Старовижівський район з центром у місті Стара Вижівка. 17 січня 2016 року у Старій Вижівці митрополит Луцький і Волинський Михаїл звершив чин освячення новозбудованого храму. НаселенняЧисельність
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[17]:
ОсвітаУ Старій Вижівці працює Старовижівський професійний ліцей та НВК «Загальноосвітня школа І-III ступеня — гімназія», яка входить до 100 найкращих шкіл України. Уродженці Старої Вижівки
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_01_(YDS_5547).jpg)
