Станіслав Яшовський
Станіслав Любич Яшовський гербу Любич (пол. Stanisław Lubicz Jaszowski, 1803, Чишки, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 12 лютого 1842, Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) — польський шляхтич, письменник, поет, критик, історик, журналіст, драматург. БіографіяНародився в 1803 році в селі Чишки в Галичині, у шляхетній родині. Батько його був нотаріусом у міській раді Перемишля та керував земельними справами. Навчався на філософському факультеті Львівського університету, але навчання не закінчив. Потяг до самостійного вивчення, однак, зберіг протягом усього свого життя. Маючи неповних 18 років почав працювати у виданні «Gazeta Lwowska». Сприяв відродженню польської національної літератури у Східній Галичині (Австрійська імперія). Співпрацював літературними журналами «Rozmaitości» у Львові та «Pszczółką Krakowska» у Кракові. Будучи сучасником Олександра Пушкіна, широко висвітлював його діяльність у 1824 році в польській пресі Львова.[2] Перед смертю, у листах до друзів, без ілюзій оцінював свої літературні досягнення. Він знав, що переважна більшість плодів його пера, будуть відправлені назад у минуле. Станіслав Яшовський помер у Львові 12 лютого 1842 року у віці 39-ти років і був похований на Жовківському цвинтарі (Папарівці). Після закриття цього цвинтаря в 1860 році та завдяки старанням друзів подружжя Яшовських, 22 жовтня 1868 року з Жовківського цвинтаря було перенесено останки та надгробний пам'ятник Станіслава Яшовського та його дружини Вікторії з Ланґурських[3],[4] на п'яте поле Личаківського цвинтаря. Праці
Примітки
Джерела
Посилання
|