Станіслава Висоцька

Станіслава Висоцька
пол. Stanisława Wysocka
Народилася	7 травня 1877(1877-05-07)[3]  Варшава, Російська імперія[1][2][3]
Померла	17 січня 1941(1941-01-17)[1][2][3] (63 роки)  Варшава, Генеральна губернія, Третій Райх[1][2][3]
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Республіка Польща
Діяльність	акторка, театральна режисерка, кіноакторка, педагог
Галузь	акторське мистецтво[4] і постановка^d[4]
Знання мов	польська[4]
Заклад	Театр Стефана Ярача^d
Жанр	театр і кінематограф
У шлюбі з	Гжегож Станіславський і Kazimierz Wysocki^d
Діти	Яніна Висоцька-Охлевська
Нагороди
IMDb	ID 0944124
Медіафайли у Вікісховищі

Станісла́ва Марі́я Дзенґелевська, у шлюбах Висо́цька, Станіславська; пол. Wysocka Stanisława; Dzięgelewska; нар. 7 травня 1877(18770507), Варшава — пом. 17 січня 1941, Варшава) — польська акторка театру та кіно, театральна режисерка і педагогиня. Організаторка та керівниця низки театрів.

Життєпис

Станіслава Марія Дзенґелевська народилась 7 травня 1877(18770507) року у Варшаві в родині літографа Юліана Дзенґелевського та його дружини Регіни Елеонори, до шлюбу Болдиковської.

Навчалась в державній гімназії та 1893—1894 років у класі дикції й декламації при Варшавському музичному товаристві, де її вчителями були Юзеф Котарбінський та Вінцентій Рапацький.

Дебютувала восени 1894 року в гастрольній групі в Сельдцях. Працювала в польській мандрівній трупі, яка гастролювала у Санкт-Петербурзі, Ризі, Москві.

До 1896 року виступала під псевдонімом Вільська.

1896 року одружилася з актором Казімежем Висоцьким. У 1898 році дебютувала у варшавському театрі, згодом виступала в садових театрах.

1900—1901 грала в польському театрі в Познані, а 1901—1911 — в муніципальному театрі в Кракові. В Кракові вона здобула репутацію однієї з найкращих акторок. Виступала також у польському театрі Львова.

Розлучившись з Казімежем Висоцьким, 1911 року пошлюбила лікаря Гжегожа Станіславського, брата художника Яна Станіславського, сина письменника, юриста і таємного радника Антонія-Роберта Станіславського, і переїхала до чоловіка в Київ.

Київський період

1911—1919 мешкала і працювала у Києві. Її донька Яніна, в майбутньому відома клавесиністка, в цей час навчалась в Київській консерваторії.

1911—1919 — акторка Польського театру під керівництвом Франтишека Рихловського[5] (з перервами).

Постійно мешкаючи в Києві, їздила на вистави в Краків, Варшаву, Лодзь (1912—1913, як режисерка-постановниця «Макбета»), Загреб (1913, 1914) та Львів.[6]

Станіслава була палкою прихильницею системи К. С. Станіславського, неодноразово зустрічалась з ним і вела переписку. Він також високо цінив її внесок у розвиток своєї системи стосовно польського театру.

1915—1917 — була організаторкою і керівницею експериментального театру «Студія», де впроваджувала принципи К. С. Станіславського.

1919 — організувала і керувала Польським молодим театром.

Водночас викладала в театрі «Студія», Театральній академії (1919), Драматичній консерваторії.

В театрі «Студія» грав та виконував обов'язки літературного керівника Ярослав Івашкевич, згодом відомий польський письменник, а на той час — студент Університету св. Володимира. Театр працював за адресами: Хрещатик, 7 і Круглоуніверситетська, 12.

У Києві була відома як Станіслава Юліанівна Станіславська.

1914—1919 років разом з чоловіком і донькою Яніною Висоцькою проживала у Києві за адресою: вул. Столипінська, буд. 43 (нині — вул. Олеся Гончара).[7]

Її чоловік Гжегож Станіславський, крім своєї роботи лікаря, під псевдонімом Равич розробляв костюми та декорації для театру «Студія».

Польський період

1920 року разом з чоловіком і донькою повернулась до Варшави.

Г. А. Станіславський працював там у військовому шпиталі. 28 вересня 1921 року він помер від туберкульозу і був похований на Повонзківському цвинтарі.

Станіслава 1921 року керувала драматичним відділенням Варшавської консерваторії.[8]

Одночасно до 1922 року грала у Варшавському театрі Розмаїтості^[pl].

Згодом виступала в різних містах Польщі[9].

• 1923—1925 — ​​грає та керує в Театрі імені Юліуша Словацького в Кракові;
• 1926—1927 — очолює міський театр в Любліні;
• 1927—1930 — працює в Польському театрі в Познані;
• 1931—1932 — грає в міському театрі Вільнюса;
• 1932—1933 — працює в Театрі Стефана Ярача у Лодзі.

Повернувшись до Варшави, працює там до початку Другої світової війни.

1934 — викладає в Державному інституті театрального мистецтва, де дає уроки до кінця свого життя[9].

1935 року нагороджена Золотим академічним лавром Польської академії літератури.

Станіслава Марія Висоцька померла 17 січня 1941 року у Варшаві[8]. Похована на Раковицькому цвинтарі[10]

Ролі в театрі

• Балладіна, Електра, Гамлет (однойменні драми Ю. Словацького, Г. фон Гофманнсталя, В. Шекспіра);
• Фру Альвінґ («Привиди» Г. Ібсена).

Ролі в кіно[11]

• 1939 — Над Неманом[12] — Марта Корчинська[13]
• 1939 — Волоцюги — баронеса фон Дорн
• 1939 — Про що не говорять — Романова
• 1939 — Чорні діаманти — мати Навратова
• 1938 — Геєнна — Ксенобія, няня принца
• 1938 — Кордон — Цецілія Колиховська
• 1938 — Друга молодість — бабуся Єжи
• 1938 — Люди Вісли — Матияска
• 1938 — Жінки над прірвою — Кваснєвська, мати Полі
• 1938 — Вереск — бабуся
• 1938 — Дівчина шукає кохання — мати Замейська
• 1937 — Дівчата з Новолипок — Моссаківська
• 1936 — Прокажена — Герцогиня Підгорецька
• 1935 — Його світлість шофер — Графиня Боратинська-Пельзович
• 1929 — Сильна людина[14] — бабуся Білецького
• 1929 — Над снігами — Рудомська

Вистави

• «Цвіркун на печі» за Ч. Діккенсом (1916)
• «Росмерсгольм» Г. Ібсена (1917)
• «Визволення» С. Виспянського (1918)
• «Балладіна» Ю. Словацького (1915)
• «Сестра Беатриса» М. Метерлінка
• «Привиди» Г. Ібсена
• «Сід» П. Корнеля

Галерея

• 
  Станіслава в молоді роки (до 1905)
• 
  в ролі Балладіни (Польський театр у Києві, 1915)
• 
  в ролі Моссаківської («Дівчата з Новолипок», 1937)
• 
  У фільмі «Над Неманом»
• 
  будинок у Києві на вул. Олеся Гончара, буд. 43, в якому мешкала Станіслава Висоцька

Примітки

1. Freebase Data Dumps — Google.
   d:Track:Q95d:Track:Q648625d:Track:Q15241312d:Track:Q1453477
2. KinoPoisk.ru — 2003.
   d:Track:Q2389071
3. http://janek.czarnieckiego.pl/artysta/stanislawa-wysocka/
4. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
5. Рихловський Франтишек (Rychłowski Franciszek, 1878—1949) — польський театральний діяч
6. Zofia Nałkowska. Dzienniki, Vol. 4, Part 1. — Czytelnik, 1975. — P. 47
7. Гончара Олеся, 43 // Интересный Киев
8. Высоцкая — Велика радянська енциклопедія
9. Teatr w Polsce (пол.). Процитовано 12 травня 2020.
10. Karolina Grodziska. Zaduszne ścieżki-przewodnik po Cmentarzu Rakowickim. — Kraków: Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowa, 2003. — С. 140(пол.)
11. Станіслава Висоцька // Кіноріум ua.kinorium.com
12. Плівки щойно знятого фільму втрачено у вересні 1939 під час бомбардувань Варшави // Tadeusz Wiącek. Życie w kinie 1948—2005. — Oficyna Wydawnicza «STON 2», 2005. — С. 273(пол.)
13. Barbara Mruklik. Wierność sobieakademiapolskiegofilmu.pl(пол.)
14. Фільм за однойменною повістю Станіслава Пшибишевського (1912)

Література

• У пошуках Міхала Вашинськогоculture.pl
• Ивашкевич Я. Театр «Студия» Станиславы Высоцкой в Киеве // Вопросы театра. Москва, 1965(рос.)
• Stanisława Wysocka i jej kijowski teatr «Studya». Wspomnienie / Jarosław Iwaszkiewicz. — Wydawn. Artystyczne i Filmowe, 1963.(пол.)
• Z. Wilski. Wielska tragiczka. Warszawa, 1982.
• Poemat o Stanisławie Wysockiej / Зенон Косідовський. 1930.

Джерела

• Висоцька Станіслава Марія // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 119 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Висоцька Станіслава-Марія // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 114 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Круглоуніверситетська, 10 (кол. Університетська Кругла, 9) // Особняки Києва / Ольга Друг і Дмитро Малаков
• Высоцкая Станислава Юлиановна // Алиса Коонен: «Моя стихия — большие внутренние волненья». — C. 544(рос.)

Освіта   Театр   Київ   Біографії