Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(квітень 2024)
Перший ступінь на ASDS (8 квітня 2016)Перший запуск Falcon Heavy (6 лютого 2018)Starman «кермує» Roadster (6 лютого 2018)Астронавти Дуглас Герлі і Роберт Бенкен вперше летять до МКС на приватному ККCrew Dragon (30 травня 2020)
Falcon 9 була вперше запущена 4 червня 2010 року, а із запуском Falcon 9 Full Thrust (FT) 22 грудня 2015 року вдалося здійснити керований спуск і посадку на наземний майданчик і на плавучу платформу в океані Autonomous spaceport drone ship (8 квітня 2016 року)[4]. ASDS застосовується для економії палива на поверненні до суші. У разі запуску зі Східного узбережжя (КЦ ім. Кеннеді, LC-39A або бази ВПС США на мисі Канаверал, SLC-40) використовується платформа під назвою «Of Course I Still Love You». А коли політ стартував із авіабази Ванденберг, SLC-4E[en], то перший ступінь сідав на «Just Read the Instructions». Наприкінці 2020 року останню переправили на Схід.
З 2016 року SpaceX працює над відновленням обтікача корисного вантажу (КВ), вартість якого становить близько $6 млн. Для цього використовували два подібні кораблі «Ms. Tree» (колишня назва «Mr. Steven») і «Ms. Chief». Кожен із них був обладнаний чотирма спрямованими догори кронштейнами, між якими натягнута сітка, розміром 60 м×60 м. Опускаючись на парафойлі, половинки обтікача інколи потрапляли у неї. Вперше вдалося упіймати половинку 25 червня 2019 року. Наразі від ловіння в сітку відмовилися. Найчастіше половинки неушкодженими падають у воду, і їх дістають вже звідти. Відбулося їхнє п'яте повторне використання[5].
6 лютого 2018 року здійснено тестовий політ Falcon Heavy, протягом якого ракета із першим ступенем, що складався із центрального та двох бокових прискорювачів, запустила на ГЦО автомобіль Tesla Roadster Ілона Маска[6]. 11 травня 2018 року SpaceX вперше використала останню версію ракети Falcon 9 — Block 5. У порівнянні із Block 3 вона має збільшену тягу, покращений термозахист та можливість надшвидкого відновлення між польотами.
30 травня 2020 року згідно з контрактом із НАСА «Commercial Crew Development» відбувся перший за останні 9 років запуск астронавтів на МКС із території США. Відтепер замість вантажних космічних кораблів SpaceX використовуватиме Crew Dragon. Цей політ знаменний ще й тим, що розпочав еру застосування приватної техніки для перевезення людей у космосі[7][8].
9 травня 2021 року перший ступінь вперше запустили десятий раз. Найважчим корисним вантажем, піднятим на ННО стали 60 супутників Starlink загальною масою 15,6 т[9], а на ГПО — величезний супутник Intelsat 35e[en] (6,761 т). Від початку застосування Falcon 9 спіткали дві серйозні невдачі: вибух ракети у польоті протягом місії CRS-7 у 2015 році та під час заливки пального (місія Amos-6[en]) у 2016 році.
11 серпня 2024 року компанія SpaceX успішно запустила в космос одну і ту ж ракету-носій Falcon 9 в 22-й раз, чим встановила своєрідний рекорд живучості[10].
Якщо здійснюється підйом корисного вантажу (КВ) великої маси, то приземлення бустера (першого ступеня) не заплановано, і до нього не кріпляться посадкові опори, решітчасті керуючі поверхні та інше обладнання для посадки. Але, експериментуючи, їх приєднували, і не плануючи збереження ступеня. Тоді випробовували спуск із екстремально низькими залишками палива, або на великій швидкості, саджаючи ступінь із реальною, а не зменшеною масою. Така посадка, зазвичай, описується словами «в океан, керовано».
У назві бустера після крапки вказано номер його запуску. Наведена у таблицях маса під час підйому космічних кораблів стосується лише безпосередньо екіпажу та КВ для МКС і не враховує масу самих кораблів. Жовтими клітинками відмічені ті, що запускаються у складі Falcon Heavy.
Перший запуск Dragon із справжньою капсулою. Здійснено підйом на орбіту, тригодинний політ із маневруванням для перевірки двигунів та входження у атмосферу[16]. Секретним вантажем виявився контейнер із головкою сиру[17]
Головна місія повністю виконана, але через аварійне вимкнення одного двигуна Merlin додатковий сателіт не вдалося вивести на потрібну орбіту, і він упав[19]
Вперше зроблена спроба посадити прискорювач в океан, отримуючи при цьому необхідні показники. Перше увімкнення трьох двигунів пройшло нормально, але безпосередньо перед опусканням у воду ступінь почав обертатися, що завадило увімкненню центрального двигуна, і прискорювач зруйнувався[22]
Проведено перше тестування контрольованого спуску першого ступеня, на якому були встановлені посадкові опори. Він вдало виконав поставлену місію, але через заплановану посадку на воду був втрачений[30]
КВ складався із 6 супутників, 172 кг кожен, плюс 2 симулятори по 142 кг[32]. Чергове випробування керованого спуску: перший ступінь після відстикування уповільнився завдяки першому посадковому увімкненню двигунів, увійшов у атмосферу, вдруге увімкнув двигуни безпосередньо перед посадкою, розкрив посадкові опори і занурився в океан[33]
Перша спроба посадити бустер на плавучу в океані платформу Autonomous spaceport drone ship (ASDS). Також вперше застосовувалися алюмінієві решітчасті керуючі поверхні, що стабілізують обертання ступеня та змінюють його кут атаки під час спуску в атмосфері. За хвилину до посадки із гідравлічної системи «плавників» витекла робоча рідина, і ступінь було зруйновано[41][42]
Супутник для спостереження за кліматом Землі та космічною погодою запущено у точку Лагранжа L1 системи «Сонце—Земля». Це значно перевищує орбіту Місяця. Перший ступінь здійснив заплановану посадку в океан, за 10 м від призначеної цілі[43]
Перший ступінь опустився до плавучої платформи, але перекинувся через завелику бічну швидкість, спричинену запізнілим спрацюванням дросельного клапана (відео[46])
На 150 секунді після старту ракета зруйнувалася через надмірний тиск у бакові для рідкого кисню другого ступеня, спричинений поламкою кріплення ємності з гелієм. При нормальній роботі він створює необхідний тиск у баках, за рахунок якого паливо та окисник подаються до насосів двигунів. Капсула Dragon вдало відділилася, але була зруйнована під час приводнення, позаяк її програмне забезпечення не було розраховане на керування розкриттям парашутів у подібній ситуації[49][50][51]
Запущено 11 супутників, масою 172 кг кожен (+142 кг симулятор). Це був перший запуск оновленої версії ракети, пізніше названої Falcon 9 Full Thrust, зі збільшеною на 30 % тягою. Перший ступінь B.1019 вдало приземлився на наземний майданчик, що на мисі Канаверал. Наразі він встановлений біля штаб-квартири SpaceX у Каліфорнії і доступний для загального огляду[52][53][54]
Останній запуск ракети попередньої версії із спробою посадки на ASDS у Тихому океані. Прискорювачу вдалося м'яко приземлитися на платформу, але в останній момент одна із посадкових опор підігнулася, ступінь упав і підірвався[56]
Через передчасне вичерпання запасу рідкого кисню один із трьох двигунів безпосередньо перед приземленням вимкнувся, тому ступінь здійснив жорстку посадку і зруйнувався[68]
Приземлення здійснювалося із увімкненням не трьох двигунів, а одного. Хоча це і потребує більше палива, бо необхідна тривала робота двигуна, але зменшується структурне навантаження на прискорювач[70]
Аварія сталася 1 вересня на стартовому майданчику під час процедури заправки для проведення статичного вогневого випробування. При цьому ніхто не постраждав[73]. Згідно звіту SpaceX, вибух відбувся у баку із рідким киснем, а саме — на одному із трьох балонів для гелію COPV[en]. Причиною стало накопичення кисню між внутрішнім алюмінієвим та зовнішнім вуглецевим покриттям балона із подальшим його займанням від тертя[74]
Зважаючи на те, що вантаж великої маси необхідно запустити на високу орбіту, використано одноразовий ступінь, кероване повернення якого не планувалося, і посадкове обладнання не встановлювалося[80]
Вперше корисний вантаж запущено у космос за допомогою ракети, перший ступінь якої використовувався повторно. Цей прискорювач знову вдалося посадити неушкодженим. Також вперше на парашуті приводнили одну половинку обтікача корисного вантажу. Вона пошкодилася[82][83]
Вперше запущено засекречений вантаж для Національного розвідувального управління США, що зруйнувало монополію компанії ULA на подібні місії, яка тривала із 2006 року[85]
Попри рекордно високу швидкість входа в атмосферу (М7,9), ступінь був посаджений, хоч і зім'яв запобіжну зону деформації на одній із посадкових опор[89]
Запуск стався під час заходу сонця, що спричинило присмерковий феномен[en], коли сонячне світло відбивається від вихлопів ракетних двигунів на значній висоті (відео[105])
Наступного дня після запуску виявилося, що супутник не відділився від друго ступеня, і вони разом упали і зруйнувалися. Остаточно не підтверджено, але, найімовірніше, погано спрацював адаптер між другим ступенем і КВ, а його виготовленням займалась фірма-виробник супутника[107][108]
Безпосередня посадка відбувалася з увімкненням не одного двигуна, а трьох. Це вимагає менше палива, бо увімкнення значно коротше, але може зруйнувати ступінь і посадкову платформу через різкий гальмівний імпульс. Тому заплановано посадку в океан, хоча все обладнання для керованого спуску не знімали. Невдовзі Маск написав здивований твіт, що прискорювач плаває в океані візуально непошкоджений, і команда намагається відбуксирувати його до берега[110]
Макетом КВ був власний автомобіль Ілона Маска, за кермом якого сидів манекен «Starman» у скафандрі, розробленому SpaceX. Протягом запуску двигуни центрального прискорювача працювали на зменшеній тязі, тому спочатку паливо закінчилося у бокових бустерів, вони відділилися і повернулися до наземних майданчиків. Центральний же пролетів далі і відстикувався на більшій швидкості, тому за планом здійснював посадку на ASDS «OISLY». Однак, виявилося, що запалювання перед останнім увімкненням спрацювало лише на одному із трьох двигунів. Прискорювач летів зі швидкістю майже 500 км/год і упав у воду за 100 м від плавучої платформи, пошкодивши два її двигуна та посікши її осколками[111]. Другий ступінь із КВ досягнув навколоземної орбіти із параметрами 180х6950 кілометрів і п'ять годин перебував на ній[112]. Таким чином підтверджувалася спроможність ракети працювати на високій орбіті, попри вплив радіаційних поясів. Також проходили заміри рівню випромінювання, що впливатиме на астронавтів. Потім відбулося третє увімкнення двигуна другого ступеня, і авто було відправлено на еліптичну геліоцентричну орбіту із перигелієм на рівні орбіти Землі та афелієм на рівні 1,67 а.о.[113][114]
Це був останній запуск v1.2 (Block 3). В додаток до іспанського сателіта-розвідника SpaceX запустила для власної програми Starlink два телекомунікаційні супутники по ~400 кг кожен. Вони стали першими із ~12 тис., які дозволять надавати доступний інтернет у місця на планеті із поганою комунікацією. Також була зроблена спроба упіймати половинку оновленого обтікача під час спуску, швидкість якого у 8 разів перевищувала швидкість звуку. Для цього застосували спеціально обладнаний корабель «Mr. Steven». «Ловці» промазали на кілька сотень метрів, але обтікач знайшли плаваючим в океані візуально непошкодженим[116]
Посадка першого ступеня, початково запланована на ASDS, скасована через несприятливу погоду. Маск заявив, що раніше на ГТО ще не запускали такого важкого супутника[117]
Запустили 10 супутників. Друга спроба спіймати половинку обтікача провалилася: парафоіл заплутався, і об'єкт врізався в океан на великій швидкості[118]
Збереження бустера не заплановане, здійснювалася посадка експериментальною траекторією. Постачання на МКС для місії MISSE-FF, що досліджує вплив відкритого космосу на різні матеріали. Також запустили пробну систему RemoveDEBRIS для вилучення космічного сміття[119]. Відбулася підтримка Третьої фази місії Robotic Refueling Mission[en] щодо випробування установки для дозаправки у космосі супутників. Вона прикріплена до МКС ззовні і містить кілька отворів із клапанами, через які за допомогою роботизованої руки можна заправляти паливом супутники. При поверненні Dragon забрав на Землю Робонавта, роботу якого ніяк не вдавалося налагодити[120]
Перший політ Block 5 — останньої версії Falcon 9. Ряд покращень був спрямований на багаторазовість використання та швидкість відновлення між запусками. Запустили бангладеський супутник зв'язку[122]
Запуск п'ятьох телекомунікаційних супутників та двох дослідницьких[123]. Зроблена чергова спроба упіймати обтікач КВ. Парафоіл відкрився вдало, але «Mr. Steven» не встиг підібрати об'єкт вчасно
Другий ступінь був у конфігурації Block 5. Його потужність дозволила вивести супутник на дещо вищу орбіту, завдяки чому він працюватиме 22 роки, що на 5 років більше запланованого[124]
Перший ступінь після попередньої місії відновили за рекордні 2,5 місяця. Це останній політ Block 4. Серед іншого, на МКС доставлять штучний розум CIMON (Crew Interactive MObile companioN) для підтримки астронавтів протягом тривалих польотів[125]
Запустили 10 комунікаційних супутників. Половинку обтікача впіймати знову не вдалося, хоча «Mr. Steven» отримав в 4 рази більшу сітку, приблизно, 60х60 м²[127][128]
Запуск 64 малих супутників для 17 компаній із 34 країн, таких як США, Німеччина, Італія, Бразилія. Казахстан, маючи на своїй території космодром, вирішив відмовитися у даному випадку від послуг Росії та підняти два свої супутники за допомогою SpaceX[136]. Вперше використано третій раз один і той самий перший ступінь. Обтікач упіймати не вдалося, але його швидко витягли з води і обсушили. Маск заявив, що «маленьке купання йому не завадить», і його запустять знову[137]
Запуск переносили через необхідність заміни пошкодженої цвіллю їжі для гризунів, над якими проводять експерименти на МКС[138]. Як додатковий вантаж доставлено прилад для дослідження екосистем методом лідар — GEDI[en][139]. Під час зниження у першого ступеня зламався гідронасос решітчастих керуючих поверхонь, його розкрутило і він «сів» на воду коло берега (відео[140])
Запустили супутник GPS для Повітряних сил США. За їх вимогою не здійснювалося відновлення першого ступеня, тому він запускався без посадкового обладнання[141]
1) Запуск індонезійського супутника зв'язку вагою 4100 кг[143]. 2) Запуск ізраїльського місячного лендера. Апарат виведений на навколоземну орбіту із апогеєм у 69 тис. км, після чого за допомогою власних двигунів вирушив на Місяць і за два місяці після запуску розбився під час спроби посадки на нього. Був оснащений магнітометром та лазерною катафотною антеною. Розробка лендера починалася із участі у конкурсі Google Lunar X Prize[144]. 3) Запуск малого супутника масою 60 кг[145]
У тестовий політ (без екіпажу) до МКС запустили пілотований космічний корабель виробництва SpaceX — Dragon 2. «Пасажиром» летів одягнений у скафандр SpaceX та нашпигований різноманітними сенсорами манекен Ripley. Перевіряли здатність Crew Dragon долетіти до космічної станції, автоматично пристикуватися і безпечно повернутися на Землю[147]
Запускали супутник зв'язку для Саудівської Аравії. Через 2 хв., 54 с після старту бокові прискорювачі відділилися, повернулися на базу, звідки здійснювався запуск, та приземлилися один біля одного на сьомій хвилині і 51-й секунді після запуску. На третій хвилині і 35-й секунді відбулося відокремлення центрального прискорювача, він полетів у напрямку свого попереднього руху та здійснив посадку на плавучу платформу «OCISLY», що відійшла від берега на рекордні 967 км. Тим часом відбулося увімкнення двигуна другого ступеня та відділення обтікача. Після фази вільного польоту та другого увімкнення двигуна корисний вантаж відділився та продовжив рух за допомогою власних рушіїв[149]. Дві половинки обтікача були витягнуті із води без пошкоджень і будуть запущені повторно під час місії Starlink. Пізніше з'явилася інформація, що платформа потратила в шторм, і центральний прискорювач було втрачено. Хоча на ASDS є спеціальний тримач бустера octagrabber, він не допоміг, бо конструкція прискорювача була трохи змінена, щоб поєднати його з двома іншими (боковими)[150]
Для проведення наукових експериментів на МКС відправлено прозорі пластикові чипи із певною кількістю клітин деяких людських органів, таких як легеня, нирка, кістка та хрящ. Досліджуватимуть вплив на них мікрогравітації та заразять легеневі клітини бактеріальною інфекцією. Також доставлять інструмент для вимірювання рівня вуглекислого газу в атмосфері Землі. Його приладнають до японського модуля[151]. Посадка спочатку планувалася на наземний майданчик, але була перенесена звідти після вибуху під час проведення тестувань над капсулою Crew Dragon, яку відновили після SpaceX DM-1[152]
Запустили 60 інтернет-супутників власного виробництва (фото у обтікачі[154]). Другий ступінь підійняв їх на 440 км, після чого вони на власних рушіях долітали до 550 км. На відміну від перших двох прототипів, запущених у лютому 2018, — це робочі версії (v0.9), хоча ще не остаточний варіант. Половинки обтікача успішно дістали із води[155]. Пізніше повідомили, що із трьома апаратами втрачено зв'язок, і вони знищаться, автоматично запустивши процес деорбітації. Іще двоє справних спеціально змусять деорбітуватися, щоб перевірити цей процес. Із поверхні Землі було знято відео, що фіксує процес розгортання супутників[156]
Запустили 24 малих супутника, серед яких FORMOSAT 7 і LightSail 2. Загальна тривалість місії — близько шести годин, протягом яких другий ступінь піднімався на чотири різні орбіти, відстиковуючи необхідних «пасажирів». Бокові прискорювачі, що використовувалися вдруге, приземлилися на майданчики вдало, а середній — упав у океан, не дотягнувши кілька метрів до платформи. Невдача спричинена втратою контролю над вектором тяги, до якої призвела надмірна температура у відсіку двигунів[159]. Судно, що повинно ловити обтікачі, перейменували у «Ms. Tree». Цього разу вперше вдалося упіймати одну половинку[160]. SpaceX виклала відео[161] із камери, встановленої всередині обтікача, на якому видно полум'я від обгорання часток та парафойл, на якому половинка спускається. Інші відео, зняті із землі, демонструють відокремлення бокових бустерів та увімкнення їх двигунів для повернення[162], а також їх вдалу посадку та негаразди із центральним прискорювачем[163]
Доставка на МКС третього Міжнародного стикувального адаптера[en] (IDA-3). Відновлена посадкова капсула корабля Dragon вирушила у політ втретє. Для випробування до неї причепили екземпляр термостійкої плитки, що планувалася для використання на Starship[164]
Старт переносили через проведення додаткового статичного вогневого випробування після заміни підозрілого клапану. Безкоштовний запуск ізраїльського супутника, як компенсація втраченого Amos-6[en], що був зруйнований вибухом під час випробування ракети перед запуском у вересні 2016 року[165]. Вдруге вдалося упіймати половинку обтікача (відео[166])
Запустили другу серію із 60 інтернет-супутників v1.0 на висоту ~280 км. Далі на свою операційну орбіту у 550 км вони піднімалися самі. Перший ступінь ракети вперше летів четвертий раз. Також вперше використали відновлені половинки обтікача (від місії ArabSat-6A[en]), які витягли із океану, але через високі хвилі ще раз їх не намагалися ловити[167][168]
На МКС відправили інструмент для дослідження поширення вогню у космосі, 40 самиць мишей для вивчення деградації м'язів у невагомості[169] та ємність для зберігання інструментів роботів поза межами станції для економії місця. Після відстикування космічного корабля другий ступінь піднявся на ГПО та кружляв там шість годин для вивчення температурних характеристик, що необхідно для залучення нових клієнтів[170]
Запуск комунікаційного супутника для сингапурських та японських клієнтів[171]. Зроблена невдала спроба упіймати половинки обтікача, цього разу обидві, бо до вже наявного судна «Ms. Tree» SpaceX додала аналогічне судно «Ms. Chief». Половинки діставали із води[172]
Запустили третю серію із 60 інтернет-супутників, один із яких для тестування спеціально зроблений темнішим, як реакція на скарги астрономів про «засмічування неба» штучними яскравими об'єктами[175]
Випробовували систему аварійного порятунку пілотованого космічного корабля Dragon 2. Вона необхідна, щоб у випадку збою у роботі ракети (найімовірніше — це вибух) швидко відкинути від неї корабель за допомогою восьми двигунів SuperDraco і безпечно посадити його. Увімкнення САП відбулося на висоті 19 км під час досягнення ракетою максимального динамічного тиску на 84-й секунді польоту[177][178]. Ракета заплановано зруйнувалася, Dragon 2 відлетів від неї на 1,5 км зі швидкістю 2400 км/год та прискоренням 3,3g[179], досягнувши апогею у 40 км. Вантажний відсік від'єднався, стабілізаційні парашути розкрилися на висоті 5,8 км, а головні — на 2 км. Капсула опустилася в океан за 42 км від берега. Її підійняли на рятувальний корабель, а отримані дані (включно із показниками датчиків на двох манекенах, що знаходилися всередині) дозволили зробити висновок про можливість проведення місії SpaceX DM-2[180][181]. Відео із відстикуванням[182] та вибухом ракети[183]
Цього разу супутники вирушили у самостійний політ при досягненні еліптичної орбіти 212 км×386 км[187]. Прискорювач здійснив посадку в океан через неправильні дані про вітер[188]. Пошкоджені половинки обтікача доставили у порт, бустер повернути не вдалося
Завершальний політ першої фази програми співпраці із НАСА «CRS». Останній запуск вантажного космічного корабля Dragon 1, надалі використовуватиметься Dragon 2, що зможе перевозити людей. Відбулася п'ятдесята успішна посадка прискорювача[190]
Вперше прискорювач запускали вп'яте, а обтікач вдруге. Ракета виконала свою місію, попри поломку одного двигуна першого ступеня, що відбулася перед їх запланованим вимкненням. Це сталося через потрапляння очисної рідини на один із сенсорів[192]. Подібних проблем не ставалося ще із CRS-1 у 2012 році
Обтікач попередньо використовували під час місії AMOS-17[194]. Здійснивши цей політ, Falcon 9 побила рекорд по кількості запусків серед нині активних ракет, що попередньо належав Atlas V[195]
Це друга демонстраційна місія КК Dragon 2[197]. Вперше із 2011 року (політ останнього Спейс Шаттла) було запущено двох «американських астронавтів із американської землі». На МКС вони пробудуть від одного до трьох місяців. Ця подія стала дуже популярною у YouTube: SpaceX на піку мав 4,1 млн. переглядів. А на узбережжі біля космодрому зібралося ~150 тисяч чоловік[198]. 31 травня о 17:22 астронавти зійшли на борт МКС[199]
Серед запущених супутників був експериментальний «VisorSat» — Starlink, що має відкидні щитки для запобігання віддзеркаленню сонячних променів від поверхні сателіта і зменшення таким чином «забруднення небосхилу»[201][202]. Вперше одному й тому самому прискорювачу вдалося вп'яте здійснити посадку. Для цього використали плавучу платформу «Just Read the Instructions», яка раніше застосовувалася на Західному узбережжі
Разом із 58-ма апаратами Starlink запустили три супутника SkySat[en] для спостереження Землі[205]. Вперше перед запуском не виконували статичне вогневе випробування. Обидві половинки обтікача вже літали раніше[206]
Запуск GPS-супутника[208][209]. Вперше ПС США дозволили SpaceX керовано повернути прискорювач, за що отримала знижку у «кілька мільйонів доларів» від домовлених раніше $96,5 млн[210]
Запуск спеціалізованого військового супутника для Південної Кореї[211][212]. Побито рекорд по найменшому інтервалу між запусками, який раніше належав Спейс Шатлу Атлантіс: 51 день від минулого польоту даного першого ступеня проти 54 днів у космічного човника[213]. Вперше вдалося упіймати обидві половинки обтікача (відео[214])
Разом із 58 апаратами Starlink запустили три супутника SkySat[217]. Обтікач уже літав із Starlink 3, а прискорювач вперше запустили шостий раз[218]. Відео упіймання половинки обтікача[219]
Підйом аргентинського супутника та ще двох вторинних вантажів. Зазвичай на полярну орбіту запускали із західного узбережжя, що дозволяло пролітати над океаном. Із флоридського майданчику підйом на таку орбіту здійснено вперше за останні 50 років. Спочатку ракета летіла на південний схід, облітаючи населені території, а вже другий ступінь ліг на південний курс, бо навіть у разі аварії досягнута висота не дозволить великим уламкам впасти на землю[220][221]. Відео зі звуком від старту до приземлення тривалістю 2:20 хвилини[222]
Безпосередньо перед запуском SpaceX повідомила, що бета-тестування Starlink-інтернету серед працівників компанії показало «наднизьку затримку сигналу та швидкість завантаження вищу за 100 Мб/с»[223][224]
Запустили GPS-супутник[230]. Попередня спроба запуску була відмінена за дві секунди до старту через передчасне увімкнення двох двигунів[231]. Після перевірки загалом на трьох нових бустерах замінили п'ять Мерлінів[232]
Перша ротація екіпажу комерційної програми перевезення астронавтів після закінчення пілотованої тестової місії DM-2[233]. Корабель Dragon 2 «Resilience» доправив на міжнародну космічну станцію чотирьох астронавтів, які пробудуть там 6 місяців[234]. Ілон Маск був відсутній під час цієї події, оскільки захворів на COVID-19[235]. Стикування із МКС відбулося 17 листопада, 04:15 (UTC)[236]
Запуск супутника для високоточного відстеження підвищення рівня моря, а також прогнозування погоди та моделювання клімату[237]. Обидві половинки обтікача дістали із води кораблем «NRC Quest», оскільки SpaceX не має корабля-ловця в Тихому океані[238]
100-й успішний запуск для ракети Falcon 9. Перший запуск SpaceX по другій фазі контракту CRS2. Було використано вантажний варіант нового космічного корабля Dragon 2, що здатен перевозити до 50 % більше наукового вантажу. Ним стало приладдя для експериментів із тканинами серця, мозку та лейкоцитами[240]. Додатковим зовнішнім навантаженням був Bishop Airlock Module[en], призначений для запуску CubeSat зі станції (відео із модулем у багажному відсіку корабля[241])[242]. Стикування із МКС відбулося 7 грудня, 18:40 (UTC). Вперше до МКС пристиковані відразу два кораблі Dragon — пілотований і вантажний
Запуск високопродуктивного (з генерованою потужністю понад 20 кВт) супутника радіомовлення для Digital audio radio service[en] (DARS). Він дозволяє транслювати на радіоприймачі без необхідності мати великі супутникові антени на землі[243]. Вперше для запуску комерційного КВ було використано бустер, який літав більше 4-х разів, та повторно одну половинку обтікача. Вже вдруге прискорювач повернувся на ASDS у порт сильно нахиленим, опираючись лише на три посадкові опори[244]
Запущено секретний американський супутник в інтересах Національного управління військово-космічної розвідки США (NRO). Побито рекорд минулих років щодо кількості запусків[246]
Запуск першого з двох турецьких геостаціонарних супутників зв'язку п'ятого поколіния виробництва Airbus Defence and Space[247][248]. Уп'ятдесяте використали вже літавший прискорювач. Обидві половинки обтікача раніше здійснили польоти 20 і 30 червня 2020 року в місіях GPS III-03 і Anasis-2. Спроба упіймати одну з них призвела до пошкодження половинки
Ракета вдало запустила супутники попри автоматичне вимкнення на підйомі вийшовшого із ладу двигуна, гнучка ізоляція біля основи сопла якого пошкодилася і стала пропускати гарячий газ. Це не вплинуло на запуск, бо Falcon 9 розрахований на відмову до 2-х двигунів. Для посадки перший ступень використовує 3 Раптори — центральний та 2 по периметру, розташовані під кутом 180° — вони оснащені системою повторного запалювання. Тому пошкодження одного з них вплинуло на можливість гальмування під час входження в атмосферу, і прискорювачу не вистачило тяги для здійснення посадки на плавучу платформу[255]
SpaceX цього разу і надалі вирішила відмовитися від ідеї ловлі половинок обтікача за допомогою кораблів із сітками. Натомість їх підійматиме із води обладнане краном судно «Shelia Bordelon»
Запуск високопродуктивного (з генерованою потужністю понад 20 кВт) супутника радіомовлення для Digital audio radio service[en] (DARS). Він дозволить транслювати на радіоприймачі без необхідності мати великі супутникові антени на землі[243]
Запуск космічного апарата до подвійного астероїда «65803 Дідим». У проєкті DART вивчається можливість зміни траєкторії астероїда «Дідим B» внаслідок зіткнення з космічним апаратом масою 500 кілограм на швидкості близько 5 км/с. Перед зіткненням від КА має відокремитися зонд «LICIACube», який фотографуватиме процес та передаватиме зображення на Землю.
Запуск 52 супутників Starlink версії 1.5 на орбіту з нахилом 53,22°. Вперше прискорювач здійснив 11 успішних посадок. Цього разу плавуча платформа знаходилася за 638 км від місця старту[261].
Разом із багатьма іншими малими супутниками запустили й український сателіт Січ-2-30 — оптичний супутник, призначений для отримання цифрових фото поверхні Землі у видимому та ближньому інфрачервоному діапазонах[263]. Загальна вартість проєкту — понад 245 млн грн., із яких оплата послуг SpaceX — близько чверті суми. О 20:15 (за Києвом) апарат вперше самостійно пролетів над Україною і встановив зв'язок[264]
Половинку обтікача використали рекордний шостий раз. Наступного дня збільшення густини атмосфери внаслідок магнітної бурі призвів до падіння 38 із запущених супутників
Ця стаття чи розділ висвітлює запланований чи нещодавній космічний політ. Зміст може докорінно змінюватись у міру наближення дати польоту та появи нової інформації.
2023 рік і далі
Станом на початок серпня 2024 року SpaceX виконала понад 300 успішних посадок перших ступенів Falcon 9[273]
Запуск на Місяць посадкового апарата Nova-C із місяцеходом Hakuto[en]-R. Також буде доставлено два мініатюрних ровери для проведення перших місячних гонок[276]
Запуск супутника для надання широкосмугового доступу до інтернету. Для запуску було обрано саме Falcon Heavy, оскільки лише вона здатна вивести такий важкий супутник на орбіту, близьку до геостаціонарної. Подальші маневри для виходу на геостаціонарну орбіту мають бути незначними і супутник має здійснити їх самостійно
Запуск першого військового супутника Tyche, який повністю належить Космічному командуванню Великої Британії та призначений для посилення можливостей у сфері розвідки, спостереження та рекогносцировки (ISR)[282][283].
З 30 вересня 2024 року SpaceX призупинила запуски ракети Falcon 9 через проблему зі згорянням верхнього ступеня на сході з орбіти під час запуску екіпажу 28 вересня 2024 року, що стало другою аномалією верхнього ступеня менш ніж за три місяці для ракети-носія[287].
.jpg)
.jpg)
.jpg)
