Золота доба ісламу — період культурного, економічного та наукового розквіту в історії ісламу, який традиційно датується з восьмого по чотирнадцяте століття. Традиційно вважається, що цей період розпочався за правління аббасидського халіфГаруна ар-Рашида (786-809) з відкриттям Будинку Мудрості в Багдаді, де вчені з різних куточків світу з різним культурним походженням отримали завдання зібрати і перекласти арабською мовою всі світові класичні знання, після чого почався розвиток у різних галузях науки. Наука і технології в ісламському світі перейняли і зберегли знання і технології від сучасних і попередніх цивілізацій, зокрема Персії, Єгипту, Індії, Китаю і греко-римської античності, водночас здійснивши численні вдосконалення, інновації та винаходи.
Арабеска: Характерний арабесковий стиль був розроблений до 11 століття, беручи початок у 8 або 9 столітті[6].
Астролябія з кутовою шкалою: астролябія, винайдена приблизно між 200 і 150 роками до н. е., отримала подальший розвиток у середньовічному ісламському світі, де мусульманські астрономи додали до конструкції кутову шкалу[7] та кола, що вказують азимути на горизонті[8].
Класифікація хімічних речовин: Праці, приписувані Джабіру ібн Хаяну (написані бл. 850-950), та Мухаммеду ібн Закарії ар-Разі (бл. 865-925), містять найдавніші відомі класифікації хімічних речовин.[9]
Дамаська сталь: Дамаські клинки вперше були виготовлені на Близькому Сході зі сталі, імпортованої з Індії[10].
Сучасний уд: Хоча смичкові інструменти існували до ісламу, уд був розроблений в ісламській музиці і став предком європейської лютні[11].
Сульфур-меркуріальна теорія металів: Вперше засвідчена у псевдо-Аполлонія Тянського «Сірр аль-Халіка» («Таємниця творіння», бл. 750-850) та у творах, які приписують Джабіру ібн Хаяну (написані бл. 850-950),[12] сульфур-меркуріальна теорія металів залишатиметься основою всіх теорій складу металів аж до XVIII ст.[13]
Олов'яна глазур: Найдавніші керамічні вироби з олов'яною глазур'ю були виготовлені в Аббасидському Іраку/Месопотамії у VIII ст.[14] Найдавніші фрагменти, знайдені на сьогоднішній день, були розкопані з палацу Самарра приблизно за 80 кілометрів на північ від Багдада.[15]
Панельний вітряк: Найдавніший знайдений вітряк перського походження, винайдений приблизно в VII-IX ст.[16]
Хімічний синтез органічних сполук: Найдавніші відомі інструкції з отримання неорганічної сполуки (нашатир або хлориду амонію) з органічних речовин (таких як рослини, кров і волосся) хімічним шляхом з'являються в роботах, які приписують Джабіру ібн Хаяну (написані бл. 850-950 рр.)[18].
Посібник з шахів: Найдавніший відомий посібник з шахів був виданий арабською мовою і датується 840-850 рр., написаний Аль-Адлі ар-Румі (800-870), відомим арабським шахістом, під назвою Китаб аш-шатрандж (Книга шахів). Під час Золотої доби ісламу було написано багато праць про шатрандж, в яких вперше зафіксовано аналіз дебютів, ігрові задачі, задача про хід коня та багато інших тем, поширених у сучасних шахових книгах[26].
Автоматизований колінчастий вал: Неручний колінчастий вал з'являється в декількох гідравлічних пристроях, описаних братами Бану Муса в їхній «Книзі геніальних пристроїв»[19]. Ці автоматично керовані колінвали з'являються в декількох пристроях, два з яких містять дію, що наближається до дії колінчастого валу, випереджаючи винахід Аль-Джазарі на кілька століть і його першу появу в Європі більш ніж на п'ять століть.
Конічний клапан: Механізмом, розробленим Бану Муса, що мав особливе значення для майбутніх розробок, був конічний клапан, який використовувався в безлічі різних областях.
Криптоаналіз і частотний аналіз: У криптології перше відоме записане пояснення криптоаналізу дав Аль-Кінді (також відомий як «Алкіндус» в Європі) в «Рукописі про дешифрування криптографічних повідомлень». Цей трактат містить перший опис методу частотного аналізу[20][21].
Двотактний клапан: Його винайшов Бану Муса, а описаний в їхній праці «Книзі геніальних пристроїв».
Люстрована кераміка: Блискучу глазур наносили на гончарні вироби в Месопотамії в IX столітті; ця техніка незабаром стала популярною в Персії та Сирії.[22]
Тверде мило: Тверде мило з приємним запахом виробляли на Близькому Сході під час Золотої доби ісламу, коли миловаріння стало розвиненою галуззю промисловості. Рецепти миловаріння описані Мухаммедом ібн Закарією ар-Разі (бл. 865-925), який також дав рецепт виробництва гліцерину з оливкової олії. На Близькому Сході мило отримували шляхом взаємодії жирних олій і жирів з лугом. У Сирії мило виробляли з оливкової олії разом з лугом і вапном. Мило експортувалося з Сирії в інші частини мусульманського світу і в Європу[23].
Дистиляція гасу: Хоча китайці використовували гас шляхом видобутку та очищення нафти, процес дистиляції сирої нафти/нафти на гас, а також інші вуглеводневі сполуки, вперше був описаний у IX столітті перським вченим Разесом. У своїй праці «Кітаб аль-Асрар» («Книга таємниць») лікар і хімік Разі описав два методи виробництва гасу, названого нафт аб'яд («біла нафта»), за допомогою апарату, який називався аламбік[25][26].
Гасова лампа: Перший опис простої лампи, що використовувала сиру нафту, надав перський алхімік Разес у IX столітті в Багдаді, який назвав її «наффата» у своїй «Кітаб аль-Асрар» («Книзі таємниць»)[27].
Мінарет: Перші відомі мінарети з'явилися на початку 9 століття за часів правління Аббасидів[28].
Музичний секвенсер і механічний музичний інструмент: Виникнення автоматичних музичних інструментів датується IX століттям, коли перські винахідники брати Бану Муса винайшли орган з гідроприводом, що використовував змінні циліндри зі штифтами, а також автоматичну машину для гри на флейті за допомогою пари[29].
Камал: Камал з'явився завдяки арабським мореплавцям кінця IX ст. Винайдення камала дозволило здійснити найдавніше відоме плавання за широтою і, таким чином, стало першим кроком до використання кількісних методів у навігації[30].
Шербеті безалкогольні напої: На середньовічному Близькому Сході широко вживали різноманітні безалкогольні напої зі смаком фруктів, такі як шербет, які часто підсолоджували такими інгредієнтами, як цукор, сироп і мед. Інші поширені інгредієнти включали лимон, яблуко, гранат, тамаринд, зизифус, сумах, мускус, м'яту і лід.
Синусоїдальний квадрант: Тип квадранта, який використовували середньовічні арабські астрономи, його описав аль-Хорезмі в Багдаді у IX столітті[31].
Скимітар: Вигнутий меч або ятаган був широко розповсюджений на Близькому Сході принаймні з Османського періоду, а перші зразки датуються IX століттям, в Хорасаніепохи Аббасидів.
Цукровий завод: Цукрові заводи вперше з'явилися в середньовічному ісламському світі[32]. Спочатку вони приводилися в дію водяними млинами, а потім вітряками з IX і X століть на території сучасних Афганістану, Пакистану та Ірану[33].
Арабські цифри: Сучасні арабські цифрові символи походять з ісламської Північної Африки в 10-му столітті. Відмінний західноарабський варіант східноарабських цифр почав з'являтися приблизно в 10 столітті в Магрибі та Аль-Андалусі (іноді їх називають губарними цифрами, хоча цей термін не завжди прийнятний), які є прямим предком сучасних арабських цифр, що використовуються в усьому світі[1].
Авторучка: Перша історична згадка про те, що схоже на пір'яну ручку, датується 10 століттям. Згідно з Алі Абузаром Марі (пом. 974 р.) у своїй праці «Кітаб аль-Маджаліс ва-ль-мусайарат», фатімідський халіф Аль-Му'їзз-лі-Дін Аллах зажадав ручку, яка б не забруднювала його руки або одяг, і отримав ручку, яка тримала чорнило в резервуарі, що дозволяло тримати її догори дном без протікання[9].
Закон Снеліуса: Вперше закон був точно описаний перським вченим ібн Сахлом на багдадському суді в 984 році. У рукописі «Про палаючі дзеркала та лінзи» ібн Сахл використав цей закон для виведення форм лінз, які фокусують світло без геометричних аберацій.
Вітряк з вертикальною віссю: Невелике вітряне колесо, що приводило в дію орган, описав ще в I столітті Герон Александрійський[39] Перші вітряки з вертикальною віссю були зрештою побудовані в Сістані, Персія. Ці вітряки мали довгі вертикальні приводні вали з лопатями прямокутної форми.[40]
Примітки
↑p. 45, Islamic & European expansion: the forging of a global order, Michael Adas, ed., Temple University Press, 1993, ISBN 1-56639-068-0.
↑Max Weber & Islam, Toby E. Huff and Wolfgang Schluchter, eds., Transaction Publishers, 1999, ISBN 1-56000-400-2, p. 53
↑RASHED, ROSHDI; collaboration, in; MORELON, RÉGIS (1996). Encyclopedia of the History of Arabic Science. doi:10.4324/9780203329030. ISBN978-0-203-32903-0.[недоступне посилання з 01.08.2019]
↑Norris, John (2006). The Mineral Exhalation Theory of Metallogenesis in Pre-Modern Mineral Science. Ambix. 53 (1): 43—65. doi:10.1179/174582306X93183. S2CID97109455.
↑Mason, Robert B. (1995), New Looks at Old Pots: Results of Recent Multidisciplinary Studies of Glazed Ceramics from the Islamic World, Muqarnas: Annual on Islamic Art and Architecture, Brill Academic Publishers, XII: 1—10, doi:10.2307/1523219, ISBN90-04-10314-7, JSTOR1523219.
↑Gandz, S. (1936), The Sources of Al-Khowārizmī's Algebra, Osiris, 1: 263—277, doi:10.1086/368426, S2CID60770737, page 263–277: "In a sense, al-Khwarizmi is more entitled to be called "the father of algebra" than Diophantus because al-Khwarizmi is the first to teach algebra in an elementary form and for its own sake, Diophantus is primarily concerned with the theory of numbers".
↑Kraus, Paul (1942–1943). Jâbir ibn Hayyân: Contribution à l'histoire des idées scientifiques dans l'Islam. I. Le corpus des écrits jâbiriens. II. Jâbir et la science grecque. Cairo: Institut Français d'Archéologie Orientale. ISBN9783487091150. OCLC468740510. Vol. II, pp. 41–42. On the dating of the writings attributed to Jābir, see Kraus 1942−1943, vol. I, pp. xvii–lxv.
↑A. F. L. Beeston, M. J. L. Young, J. D. Latham, Robert Bertram Serjeant (1990), The Cambridge History of Arabic Literature, Cambridge University Press, с. 266, ISBN0-521-32763-6
↑Broemeling, Lyle D. (1 листопада 2011). An Account of Early Statistical Inference in Arab Cryptology. The American Statistician. 65 (4): 255—257. doi:10.1198/tas.2011.10191. S2CID123537702.
↑Al-Kadi, Ibrahim A. (1992). The origins of cryptology: The Arab contributions. Cryptologia. 16 (2): 97—126. doi:10.1080/0161-119291866801.
↑Ten thousand years of pottery, Emmanuel Cooper, University of Pennsylvania Press, 4th ed., 2000, ISBN 0-8122-3554-1, pp. 86–88.
↑David A. King, "Islamic Astronomy", in Christopher Walker (1999), ed., Astronomy before the telescope, p. 167-168. British Museum Press. ISBN 0-7141-2733-7.
↑Adam Robert Lucas (2005), "Industrial Milling in the Ancient and Medieval Worlds: A Survey of the Evidence for an Industrial Revolution in Medieval Europe", Technology and Culture46 (1): 1-30 [10-1 & 27]
↑RASHED, ROSHDI; collaboration, in; MORELON, RÉGIS (1996). Encyclopedia of the History of Arabic Science. doi:10.4324/9780203329030. ISBN978-0-203-32903-0.[недоступне посилання з 01.08.2019]
↑Berggren, J. Lennart (2007). Mathematics in Medieval Islam. The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A Sourcebook. Princeton University Press. с. 518. ISBN978-0-691-11485-9.