Спектральна світлова ефективність монохроматичного випромінення
Спектра́льна світлова́ ефекти́вність монохромати́чного випромі́нення — фізична величина, що характеризує чутливість людського ока до впливу на нього монохроматичного світла. Позначається , в Міжнародній системі одиниць (SI) має розмірність лм/Вт. Застаріла назва — видність. Світлову ефективність зручно і доцільно подавати у вигляді добутку двох співмножників:
де — значення , що досягається в максимумі, а — безрозмірнісна функція довжини хвилі, яка в максимумі набуває значення, рівного одиниці. Функція називається відносною спектральною світловою ефективністю монохроматичного випромінювання, її фізичний зміст полягає в тому, що вона являє собою відносну спектральну чутливість середнього (нормального) людського ока[1]. ВизначенняЯк відомо, людина має два основних механізми сприйняття світла. Один з них реалізується колбочками за відносно високих яскравостей і освітленностей і має назву денний зір. Інший — паличковий — діє за низьких яскравостей і освітленостей і називається нічним зором[2] Ці механізми істотно відрізняються як за величиною чутливості до світла, так і за характером залежності чутливості ока від довжини хвилі світла, що впливає на нього. Відповідно, у фотометрії визначається дві різні функції відносної спектральної світлової ефективності: одна з них — для денного зору, інша — для нічного. Денний зірВизначення , засноване на процедурі вимірювання, формулюється так[3]. Відносною спектральною світловою ефективністю монохроматичного випромінювання для денного зору з довжиною хвилі називають відношення двох потоків випромінювання відповідно з довжинами хвиль і , що викликають в точно визначених умовах зорові відчуття однакової сили; при цьому довжину хвилі обрано так, щоб максимальне значення цього відношення дорівнювало одиниці. Умови вимірювання зокрема вибирають так, щоб кутовий розмір поля зору під час вимірювань становив 2 градуси, що відповідає кутовому розміру центрального заглиблення жовтої плями сітківки. Підсумком великої роботи, виконання якої почалося ще в XIX столітті, стало отримання набору значень для діапазону довжин хвиль 380—770 нм. Значення отримано шляхом усереднення даних, отриманих за участі великої кількості спостерігачів. 1924 року Міжнародна комісія з освітлення (МКО)[4] затвердила цей набір як стандарт, після чого він став міжнародно визнаним і використовується донині. В Україні цей стандарт також діє[3]. Залежність наведено на малюнку. Її максимум припадає на довжину хвилі 555 нм. У системі SI одиниця сили світла кандела визначена так, що максимальна світлова ефективність монохроматичного випромінення для денного зору дорівнює 683 лм/Вт[5]. Таким чином, виконується:
Нічний зірЯк визначення світлової ефективності для випадку нічного зору придатне наведене вище формулювання після відповідної заміни в ньому назви означуваної величини. Після виконання необхідних вимірів та досліджень отримано залежність . Її табличні значення в 1951 році затверджено МКО як стандарт. У графічному вигляді її наведено на малюнку. Як видно з малюнка, крива зсунута відносно в короткохвильовий бік, при цьому її максимум припадає на 507 нм. Сутінковий зірУ сутінковому зорі одночасно беруть участь, як колбочки, так і палички. При цьому відносний внесок рецепторів кожного типу змінюється зі зміною рівня освітлення, відповідно змінюється і світлова ефективність. Тому сутінковому зору неможливо зіставити якусь одну стандартну функцію, що описує спектральну залежність світлової ефективності. ВикористанняАктивну частину свого життя людина проводить переважно в таких умовах освітлення, коли діє денний зір. Користуючись ним, вона отримує більшу частину візуальної інформації. Тому на практиці здебільшого використовується спектральна ефективність , що стосується денного зору. Саме вона (разом з коефіцієнтом ) лежить в основі системи світлових фотометричних величин. Система фотометричних величин влаштована так, що кожній енергетичній величині відповідає певна світлова величина . В разі монохроматичного світла зв'язок між ними описує співвідношення Для немонохроматичного світла аналогічне за змістом співвідношення має вигляд: де — спектральна густина величини . Спектральна густина визначається як відношення величини що припадає на малий спектральний інтервал, розташований між і до ширини цього інтервалу: З урахуванням чисельного значення виходить: Таким чином, використання відносної світлової ефективності дозволяє, знаючи енергетичні характеристики світла, розраховувати його світлові параметри. Примітки
Література
Див. також |
Portal di Ensiklopedia Dunia