Освітленість
Освíтленість (англ. illuminance) — фізична величина, яка дорівнює відношенню світлового потоку , що падає на малий елемент поверхні, до площі цього елемента[1]:
Одиницею вимірювання освітленості є люкс (лк). На відміну від освітленості, світловий потік, що випромінюється одиницею площі світної поверхні (яка випромінює, відбиває або пропускає світловий потік), називається світністю (англ. luminosity). Освітленість прямо пропорційна силі світла джерела світла. При віддаленні його від освітлюваної поверхні, її освітленість зменшується обернено пропорційно до квадрата відстані. Коли проміння світла падає похило до освітлюваної поверхні, освітленість змінюється залежно від косинуса кута падіння проміння. Освітленість від точкового джерела знаходять за формулою закону обернених квадратів: де:
Поняття «освітленість» використовується переважно у світлотехнічних розрахунках та при нормуванні освітленості об'єктів. Освітленість вимірюють за допомогою фотоелектричного експонометра та люксметра.
Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia