|
Сосницький район
Со́сницький райо́н — колишній район у північно-східній частині Чернігівської області в басейні річок Десни і Сейму (Полісся). 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальноної реформи, увійшов до складу Корюківського району Чернігівської області. Загальні відомостіРайон межував на півночі і північному сході з Новгород-Сіверським та Корюківським районами, на сході з ліквідованими Коропським районом, на півдні та південному заході з Борзнянським та Менським районами Чернігівської області. Адміністративний центр — селище міського типу Сосниця. Район утворено у 1935 році. Відстань до обласного центру автомобільними шляхами 88 км. Територія — 916 км². Населення — 20 670 чол. (станом на 01.01.2010). Населених пунктів 43, у тому числі 1 селище міського типу, 42 сіл. Місцевих рад 20, у тому числі 1 районна, 1 селищних та 18 сільських. ІсторіяПерша згадка про Сосницю з'являється у 1234 році. Село Волинка згадується в документах, датованих 1523 роком, було сотенним і волосним центром. Згадки про села Спаське та Змітнів відносяться до 1552 року. У 1996 році 400-річчя відзначило село Авдіївка, власником якого був гетьман Данило Апостол (1702—1728). Після ліквідації автономного устрою на лівобережній Україні у 1782 році Сосниця увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва. Із 1797 року стала повітовим центром Малоросійської, з 1802 року — Чернігівської губернії. У 1803 році почалася регулярна забудова міста. У середині XIX століття почалася розробка торфу, діяли пивоварний, 2 цегельних та лісопильний заводи, кустарні майстерні, існувала пожежна команда. У 1844—55 роках у маєтку Полторацьких у Сосниці жила його внучка Анна Керн зі своїм чоловіком О. В. Марковим-Виноградським. У 1847 році у селі Авдіївка (на хуторі Наталівському) був заснований цукровий завод. Біля села Бондарівка знаходиться залізнична станція. Тут проходить Південно-Західна залізниця, колись вона називалась Лібаво-Роменською. Рух нею відкрито у 1874 році. У 1889 році було відкрито шкіряний завод. У 1905—1907 роках сутички робітників та селян із поліцією. У березні 1917 року у Сосниці стало відомо про лютневу революцію, а весною район став частиною УНР. 7 березня 1923 року Сосниця стає районним центром[1], а у 1924 році віднесена до категорії селищ міського типу. Сосницький район постраждав від акції геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933. У вересні 1941 року територія району на 2 роки захоплена німецькими військами. На фронтах — 7 тисяч 149 жителів Сосниччини. З 3 лютого 1931 р., після ліквідації Сосницького району[2], Сосниччина входить до складу Менського району, а в 1935 відновлюється як Сосницький район Чернігівської області. Він проіснував до 1962 року, коли був ліквідований, а територія була включена до Менського району. Знову відновлений у 1965 році. 5 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Брецьку сільраду Сосницького району до складу Щорського району, а Конятинську та Пекарівську сільраду Коропського району до складу Сосницького району[3]. 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи, Корюківський район збільшили, до його складу увійшли території: КультураСосницький район був одним з найкращих районів області для розвитку екотуризму. Казкові береги Білої кручі Зачарованої Десни, оспівані видатним земляком Олександром Довженком, чудовий піщаний висип біля с. Мале Устя, розташований майже в самому селі. У закладах культури працювали 76 творчих працівники. При районному будинку культури вже 10 років творчо працює народний аматорський, фольклорний колектив «Криниця», керівнику Галині Кузьменко присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». У районі створено два інноваційні заклади клубного типу:
Вже два роки на базі кінотеатру ім. О. П. Довженка проходить Всеукраїнський фестиваль молодіжних фільмів на хвилях «Зачарованої Десни». Кінотеатр один із найкращих в області по плану відвідування глядачами та виконанню плану платних послуг. КліматКлімат середньо-континентальний. Ґрунти — середньо-слабопідзолисті. Корисні копалини: пісок, глина, торф. Напрямки спеціалізації району
Питома вага району в області
Пам'яткиНа території району — 50 стоянок епохи неоліту і бронзи, низка поселень та могильників раннього заліза (VIII — III століття до нашої ери), сіверянських (VII — X століть), древньоруських городищ (IX — XIII століть), кілька скарбів римських монет (I — III століть нашої ери). У селі Чорнотичі збереглася пам'ятка архітектури Свято-Дмитрівська церква (1910), у смт Сосниця — Покрівська церква (1847), церква Різдва Богородиці в с. Загребелля (1870), Преображенська в селі Киріївка (1904); пам'ятка архітектури XX століття в смт Сосниця — Сосницький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, побудований у 1910 році як земська управа. На території району споруджено 13 пам'ятників землякам. Музеї:
Персоналії
Під час Другої світової війни на фронтах побували 7149 жителів району. Понад 3860 із них нагороджені сталінськими орденами і медалями. Уродженці району — В. М. Вальков (с. Авдіївка), І. А. Савченко (с. Матвіївка), Хандога Тимофій Прокопович (с. Бондарівка), В. Д. Петрюк (смт Сосниця) — Герої Радянського Союзу, П. Ф. Сиворакша (с. Киріївка), Т. Я. Литовчик (смт Сосниця) — повні кавалери Ордена Слави, 3 — нагороджені двома Орденами Слави. Політика25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Сосницького району були створені 33 виборчиі дільниці. Явка на виборах складала — 71,28 % (проголосували 11 191 із 15 700 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Олег Ляшко — 32,95 % (3 687 виборців); Юлія Тимошенко — 27,41 % (3 068 виборців), Петро Порошенко — 25,16 % (2 816 виборців), Сергій Тігіпко — 4,47 % (500 виборців), Анатолій Гриценко — 3,29 % (368 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,78 %.[5] Примітки Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сосницький район
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
