uk %D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%BD %D0%9B%D1%8F%D0%B9%D0%BD%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B3

Соломон Ляйнберг (Ляймберг)
Соломон Ляйнберг (Ляймберг);
Поручник
Загальна інформація
Народження	1891; м. Тернопіль
Смерть	9 квітня 1938; м. Ленінград, СРСР ; (за іншою версією Тернопіль)
Alma Mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Українсько-польська війна
Командування
	Жидівський курінь

Офіцери 6-ї бригади Галицької армії. Вінниця, 11 листопада 1919. У нижньому ряду в центрі — командир Жидівського пробоєвого куреня Соломон Ляйнберг

.

Соломон Ляйнберг (Ляймберг) (1891, м. Тернопіль — 9 квітня 1938, м. Ленінград^[1]^[2]) — український військовий діяч єврейського походження, поручник Української Галицької Армії.

Життєпис

Соломон Ляйнберг народився 1891 року в Тернополі. Закінчив Першу Тернопільську гімназію, а згодом юридичний факультет Львівського університету.

В УГА

Під час Першої світової війни був поручником 15-го піхотного полку австрійської армії, а після проголошення ЗУНР — командир єврейської міліції в місті Тернополі.

У червні 1919 року Ляйнберга призначили командиром Жидівського пробоєвого куреня Першого Галицького корпусу УГА. Відзначився у боях з поляками. До єврейського куреня (батальйону) УГА входили 4 стрілецьких — по 200—220 вояків- і скорострільна — 8 кулеметів — сотні, й 3 чоти — кінноти, саперна та зв'язку.

3 серпня 1919 пробойовий курінь Ляйнберга взяв Михальпіль, полонивши при цьому майже весь більшовицький гарнізон. Внаслідок такого успіху 21-ша Збаразька бригада УГА, а разом із нею і Жидівський курінь, відпочивали в Михальпілі дві доби. Як авангард бригади курінь першим дійшов до передмість Києва — станції Святошино — і, зайнявши її, утримував до загального відходу УГА з Києва.

З березня 1920 в ЧУГА.

За однією із версій:^[3] Соломон Ляйнберг повернувся у 1920 році до Тернополя і був замордований поляками за участь у Українсько-польській війні.

За іншою:^[1] Ляйнберг залишився в Радянській Україні, з 1921 член ВКП(б). Служив начальником радіочастини 4-го (розвідувального) управління штабу РСЧА. Проживав за адресою — м. Москва, Смоленський бульвар, буд. 53, кв. 98.

У 1933 був засуджений до 3-х років позбавлення волі, після звільнення працював завідувачем радіовузла Белбаткомбінату в Карелії.

Повторно заарештований 3 жовтня 1937 та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 9 квітня 1938 року в Ленінграді.

Вшанування пам'яті

З 1992 року у Львові на вшанування його пам'яті названо вулицю.

Примітки

↑ ^а ^б Олег Стецишин Ландскнехти Галицької армії… — С. ?.
↑ За іншою версією 1920 в м. Тернополі.
↑ Еврейский ударный курень [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

Олег Стецишин Ландскнехти Галицької армії. — Львів: Часопис, 2012. — ISBN 978-966-2720-02-0.

Посилання

[:0-1] а ^б Олег Стецишин Ландскнехти Галицької армії… — С. ?.

[2] За іншою версією 1920 в м. Тернополі.

[ЖУК1-3] Еврейский ударный курень [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

[1]

[2]

[3]